— А я б це зробив, — вигукнув Гаджі Алі, розмахуючи у повітрі кинджалом, який він витяг зі складок своєї дивовижної туніки.
— Скажіть йому, щоб він заспокоївся, — сказав, відступаючи, консул, — і, головне, щоб він заховав цей предмет.
Гаджі Алі витер собі лоб рукавом, і запитав спокійніше, дивлячись дипломатові в очі:
— Чи певні ви у своїх словах?
— Як це так, чи певні? Це ж мій шановний колега з Єрусалиму власноручно написав нашому послу в Константинополі, месьє де Ферйолю, який, у свою чергу, надіслав мені це повідомлення зі своїм особливим кур’єром. Він прибув сьогодні вранці, і ви самі можете побачити його коня в моїх стайнях — він весь аж у милі.
Масе переклав.
— Капуцин, який видавав себе за лікаря, — протарабанив месьє де Майє, немов визубрений урок, — лишив Єрусалим. Він сів на корабель на Олександрію та Каїр. Може, це той самий?
— Жодних сумнівів, — сказав Гаджі Алі.
— Трьох пацієнтів, що він їх нібито вилікував від прокази, було доставлено до консульства після його від’їзду. Мій колега бачив на власні очі, що один з них був живий, а двоє інших — мертві. Усі мали зелені руки та ноги, а один не мав їх зовсім.
— Досить! — закричав Гаджі Алі, у припадку нудоти піднявши ліктя до рота. — Не повторюйте мені всього.
— Я повторюю, бо ви не хочете почути. Ви вперто сумніваєтеся.
— Бо є інші капуцини, і вони могли…
— Не будемо більше про це, — промовив, підводячись, месьє де Майє. — Я вас попередив. Якщо ви бажаєте ризикнути привести до Негуса шарлатана, нарікайте самі на себе. У решті-решт, це вам знімуть голову з плечей…
— Але що ви пропонуєте, якщо я відмовлюся від капуцина?
Консул сів. Справа потроху просувалася.
— У нашій колонії є цілком підхожий лікар-франк.
— Я не знав, — зацікавлено промовив Гаджі Алі. — Про кого йдеться?
— Про аптекаря. Він лікує самого Пашу.
— Ось як! Я вже чув про нього, — сказав купець. — А все ж таки, для франка це дивно — мати стосунки з турками, як ви вважаєте?
— Що ви хочете цим сказати — мати стосунки з турками? А я хіба їх не маю? Ні, я рішуче рекомендую вам цю людину. Його послугами користувалася моя власна дружина.
Гаджі Алі, здавалося, не лишав своїх сумнівів.
— Капуцини мені його не радили.
— А на якій підставі, перепрошую, вони собі дозволили цей наклеп?
— Він не набожний.
— Він не набожний! — гнівно вигукнув месьє де Майє. — По-перше, це не точно: він ходить до церкви. По-друге, скажіть мені, яке відношення має до цього набожність. Якщо він добрий лікар, нащо турбуватися про щось інше?
— У цій справі ніщо не відбувається без Божої допомоги, — сказав, мотнувши головою, караванник.
— Що ви там понавигадували? Ви магометанин, цей лікар — католик, а Негус — єретик; який же Бог, по-вашому, дасть раду цій справі?
— Бог — то є Бог, — сказав Гаджі Алі, поцілувавши свої пальці та підвівши очі до неба.
— Тоді привезіть туди олександрійського коптського Патріарха та попросіть його зробити диво, — гримнув консул.
Цей верблюжатник, месьє де Майє це добре зрозумів, намагається затягти його до безглуздих сперечань, де з єдиною метою пропхнути свого кандидата йому доведеться відстоювати найогидніший атеїзм. Він замовк, а купець надовго поринув у розмірковування.
Гаджі Алі не знав, чи вірити йому в цю історію з єрусалимським кур’єром. У культурі жителів пустелі дивовижні речі не є найбільш неймовірними, тому він остерігався одразу ж відкидати все, що зблизька або здалека здавалося неприродним.
Зате він добре усвідомлював, що консул має непохитний, хоч і таємничий, намір переконати його відмовитися від послуг капуцинів і взяти з собою лікаря-франка. Він підрахував свій зиск і зрозумів, що від церковників користі небагато: вони йому нічого не пообіцяли, і мали такий вигляд, нібито роблять йому ласку. До того ж, вони могли скомпрометувати його в очах турків і всіх місцевих правителів, котрих він зустріне дорогою. А от франкський лікар викликає менше підозр, і, якщо його правитель так сильно бажає його позбутися, то треба цим скористатися.
Гаджі Алі почав тихо зітхати та бідкатися.
— Запитайте, чому він скиглить, — сердито сказав консул месьє Масе.
— Він каже, що думає про витрати, які понесе, якщо йому доведеться змінити свої плани та взяти іншого лікаря.
— Нарешті, — зітхнув із полегшенням консул.
Обговорення тривало ще з півгодини. Месьє де Майє довелося тричі підходити до секретера за завісою. Треба було оплатити змінних верблюдів, вісників, що їх доведеться розсилати, молебні, що їх належатиме відслужити. Але, врешті, справу владнали, і всі лишилися задоволеними.