— Якого ж заходу застосують вони цього разу?
— Вони викликали на тому тижні одного великого святого, з процесією від самої Лалібела. Це чернець, який нічого не їв та не пив упродовж двадцяти років.
— Двадцяти років! — насмішкувато скрикнули Жан-Батіст та метр Жюремі.
— Не смійтеся. Це справжнє диво. Святого кожний може бачити. Він лежить під наметом. Його носять на носилках четверо ченців. Попереду йдуть зі співами та з золотим хрестом десять осіб, наближених до Патріарха, а позаду — тридцять босих молодих вояків.
— А десять мулів з бочками пива? — сказав з недоброю посмішкою метр Жюремі.
— Чернець перебуває в молитві від самого свого прибуття, — продовжував, не вступаючи в полеміку, Гаджі Алі. —Цього ранку він був у Негуса, благословив його чудотворною іконою Богородиці. Завтра він повернеться, аби напоїти його божим словом.
— Напоїти! Але в якій формі? — серйозно спитав Жан-Батіст.
— Це вкрай таємнича справа. Він промовляє чимало слів, яких ми не чуємо; звісно, справа як раз у них. Бо, щодо його дій, то вони зрозумілі та всім відомі. Двоє придворних, які перевіряють усе, що п’є Король, усе мені розповіли. Отже, святий пише слово — яке невідомо — на олов’яному амулеті. Потім занурює пластинку в святу воду і чорнило розчинюється в ній. Цю воду він дає пити самодержцю.
— Скільки разів вони будуть повторювати цю операцію? — спитав Жан-Батіст трохи безнадійним голосом.
— Лише двічі.
— За скільки днів вони будуть оцінювати дію?
— Король дав мені зрозуміти, що, коли він не одужає за тиждень, то вдасться до ваших послуг.
— А якщо він якимось дивом одужає? — сказав Понсе.
— Якимось дивом! — скрикнув метр Жюремі, — якраз це буде аж ніяк не дивно. Якщо ж лікування не допоможе с першого заходу, досить буде підвищити дозу та замочити цілу Біблію у півлітрі горілки.
— Якщо він одужає, — сказав Гаджі Алі, — ми вирушимо назад.
— І навіть не побачимо його?
— Ви повинні зрозуміти, що, приймаючи вас, навіть якщо він сам вас запрошував, Король сильно ризикує. З тієї пори, як єзуїти намагалися навернути країну за часів його діда, Негус більше не вільний. За ним пильно стежать церковники та всі, хто протистоїть католикам. Зроби він хоч один невірний крок, і вони повернуться до своїх інтриг і знайдуть, як звільнитися від залізного кулака, в якому він їх тримає. Усім відомо, що франкські священики не припиняють намагань проникнути сюди усіма можливими способами. Якщо Король не матиме для зустрічі з вами достатнього приводу, він уважатиме за краще відіслати вас та з миром залишатися в себе.
Гаджі Алі покинув їх з цими тривожними новинами та повернувся до палацу. Вони залишилися самі. Їх упевненість не похитнулася, вони лише були роздратовані необхідністю знов сидіти в чотирьох стінах.
Один з синів негоціанта, котрий надав їм прихисток, приніс для них з базару прянощів зразки усіх рослин, якими там торгували. Вони із захопленням складали гербарії, оскільки тут було більше ароматів, пахучих смол, барвників та прянощів, ніж будь-де у світі. За допомогою ступки, фільтрів та реторти метр Жюремі, за порадами Понсе, товк, дистилював, робив витяжки, емульсії. Вони дещо відновили запас ліків, який вагомо постраждав під час подорожі. Що б там ні трапилося, якщо б їм довелося поїхати, не зустрівшись із Королем, вони б забрали із собою свою ботанічну здобич та тим би втішилися.
За три дні після останньої появи Гаджі Алі купець, у якого вони жили, сповістив їх, що вони мають наступного вечора змінити житло. Під покровом ночі, під прикриттям своїх тунік, вони пішки, поруч з мулами, які везли їхню неважку поклажу, пройшли останню частину шляху, яка відділяла їх від столиці. Їх прийняв у своєму будинку інший мусульманин з кварталу маврів у Гондарі. Вони зайняли там дві кімнати зі скромним меблюванням, які виходили вікнами з дерев’яними решітками у вузький провулок. Господар сам приносив до них їжу та радив проявляти терпіння.