Ще одна прикра особливість мого життя: я часто виходжу з дому у сутінках і так чи інакше замаскованим — інша кепка, окуляри, сховане волосся, інколи фетровий капелюх.
Напарник відвозить мене у стару міську залу за вісім кварталів од моєї квартири і висаджує у провулку біля будівлі. Перед будівлею юрмляться люди. На майданчику гучно бамкає реп. Промені прожекторів метаються по довколишніх будівлях. Яскраве електронне табло рекламує головний бій і андеркарт.
Тадео битиметься четвертим, в останньому розігрівальному змаганні перед основним боєм. Головним сьогодні є протистояння важковаговиків — саме на нього й продаються квитки. Фаворитом у ньому є навіжений екс-гравець Національної футбольної ліги, улюбленець місцевої публіки. Мені належать 25 відсотків кар’єри Тадео. Ця інвестиція коштувала мені 30 000 доларів рік тому, і відтоді він не програвав. Крім того, я ще роблю ставки, і справи йдуть непогано. Якщо сьогодні він переможе, його частка становитиме 6 000 доларів. Якщо програє — наполовину менше.
У холі оддалік від арени чую розмову двох охоронців. Один бідкається, що всі квитки на вечір розпродано. П’ять тисяч фанів. Я змахую перепусткою, і мене проводять через якісь двері, тоді ще через одні. Заходжу в темну роздягальню, напруження просто вражає. Сьогодні нам належить половина видовженої кімнати. Тадео піднімається до світу змішаних бойових мистецтв, і всі ми починаємо відчувати щось грандіозне. Він лежить на столі, на животі, в самих трусах, на 130-фунтовому тілі ані грама жиру. Лео, його кузен, масажує йому лопатки. Від лосьйону його світло-коричнева шкіра аж блищить. Я походжаю по кімнаті і перекидаюся словом-другим з Норберто, його менеджером, Оскаром, його тренером, та Мігелем, його братом і партнером на тренуваннях. Говорячи зі мною, вони посміхаються, адже сприймають мене, самотнього ґрінґо, як людину з грішми. Заодно я — агент, чувак зі зв’язками і кебетою, який доведе Тадео до виступів у чемпіонаті з боїв без правил, якщо він продовжить вигравати. Тут же труться ще якісь родичі, прихвосні без певної ролі в житті Тадео. Я недолюблюю цю додаткову компанію, адже вони чомусь думають, що їм повинні платити, але після семи перемог поспіль Тадео потрібна свита. От вони і виконують цю роль.
За винятком Оскара, усі вони належать до однієї вуличної банди, середнячкової організації сальвадорців, які займаються кокаїном. Тадео приєднався до банди з п’ятнадцяти років, але ніколи не прагнув зайняти керівні позиції. Натомість він підібрав старі боксерські рукавички, знайшов спортзал і довідався, що у нього збіса швидкі руки. Його брат Мігель також займався боксом, але не так успішно. Мігель керує бандою і має кепську репутацію на вулиці.
Що більше Тадео перемагає, то більше він заробляє, і то більше мене непокоять його зв’язки із бандою.
Нахиляюсь до нього і тихо питаю:
— Як тут мій малий?
Він розплющує очі, широко всміхається і знімає навушники. Сівши на край столу, він припиняє масаж. Ми перекидаємося кількома словами, і він запевняє, що готовий витрясти дух з будь-кого. Молодчага. У нього власний ритуал підготовки до бою — тиждень не голитися, тож тепер через запущену бороду і кучму чорного волосся він трохи нагадує мені великого Роберто Дюрана. Щоправда, Тадео родом із Сальвадору, а не з Панами. Йому двадцять два роки, він громадянин США, і англійською він володіє майже так само добре, як іспанською. У його матері є документи, вона працює в кафетерії. А ще у її домі повно дітлахів і родичів. І мені здається, все, що Тадео заробляє, йде на задоволення їхніх численних потреб.
Щоразу, розмовляючи з Тадео, я тішуся, що мені не доводиться перетинатися з ним у рингу. Його шалені темношкірі вихованці люто волають: «Покажи нам каліцтво. Покажи нам кров». Він зріс на вулиці, б’ючись із кожним, хто підходив надто близько. Старший брат загинув у бійці на ножах, і Тадео боїться, що також загине. Коли він виходить на ринг, то переконаний, що когось мають убити, але тільки не його. Три його поразки були за очками, його ще ніхто не відгамселював. Він тренується по чотири години на день і ось-ось опанує джиу-джитсу.
Він говорить стишено і повільно — звичайне хвилювання перед боєм, коли від страху затьмарюються думки і всередині все стискається. Мені це знайомо.
Я це переживав. Давним-давно я провів п’ять боксерських поєдинків у турнірі «Голден Гловз». Мій рахунок був 1:4, коли моя мати довідалася про мої таємні заняття і, на щастя, припинила їх. Але я це зробив. У мене вистачало духу вийти на ринг, де з мене вибивали лайно.
І все ж я не уявляю, скільки треба сміливості, щоб опинитися в клітці з іншим бійцем, який перебуває у чудовій формі: досвідченим, натренованим, голодним, злим і наляканим, який тільки й думає, аби вивихнути тобі плече, пошкодити коліна, поранити або щосили врізати по щелепі. Ось за що я і люблю цей спорт. Він потребує більше мужності, більше непідробної рішучості, ніж будь-який інший вид спорту, з тих часів, як гладіатори билися до смерті. Зрозуміло, багато інших видів спорту є небезпечними — гірські лижі, футбол, хокей, бокс, автогонки. У кінному спорті щороку гине більше людей, ніж в будь-якому іншому. Але в них ти добровільно не вступиш у гру, знаючи, що тобі можуть завдати ушкоджень. Коли заходиш у клітку, ушкоджень тобі точно завдадуть, і це може бути принизливо, боляче, навіть смертельно. Твій наступний раунд цілком може бути останнім.
І тому зворотний відлік такий жорстокий. Тягнуться хвилини боротьби бійця з власними нервами, слабкостями і страхами. Очікування — це найгірше. За кілька хвилин я виходжу, щоб Тадео міг опанувати себе. Якось він розповідав мені, що може візуалізувати бій, побачити, як його скривавлений суперник опиняється на килимі і благає про пощаду.
Я прошмигую лабіринтом коридорів углиб арени, де чути, як гучно реве спраглий крові натовп. Знаходжу двері праворуч, заходжу всередину. Це маленький службовий кабінет, захоплений моєю власною невеличкою вуличною бандою. Ми зустрічаємося перед боями і робимо ставки. Нас шестеро, членство у цьому клубі закрите, бо витоки нам ні до чого. Дехто користується справжніми іменами, інші ж ні. Слайд одягається, як вуличний сутенер, він відмотав термін за вбивство. Ніно — дрібний імпортер метамфетаміну, сидів за контрабанду. Джонні не притягувався (поки що), йому належить половина бійця, з яким сьогодні зустрінеться Тадео. Денардо натякає на зв’язки з мафією, але я сумніваюся, що його кримінальна діяльність організована настільки добре. Він прагне промоутувати події у сфері контактних єдиноборств і мріє жити у Вегасі. Френкі — зрілий чолов’яга, місцевий завсідник боїв протягом останніх десятиліть. Він зізнається, що його заводить жорстокість кейдж-файтингу, а старомодний бокс навіває на нього нудьгу.
Оце мої хлопці. Я не став би покладатися на жодного з цих блазнів у законній справі, але тут ми нічим законним не займаємося. Ми всідаємося і починаємо робити ставки. Я знаю, що Тадео здолає бійця Джонні, і Джонні явно тривожиться. Я ставлю 5 000 на Тадео, але ніхто не ведеться. З 000 — ніхто не приймає ставку. Я дорікаю їм, лаю їх, кепкую з них, та вони знають, що Тадео зараз на коні. Джонні мусить щось поставити, і я нарешті домовляюся з ним про ставку 4 000 на те, що його боєць не протримається до третього раунду. Денардо вирішує і собі щось отримати з цих 4 000. Ми оголошуємо всі види ставок, і Френкі, скарбник, усі їх фіксує. Із кабінету я виходжу, зробивши ставок на 12 000 на чотири різні поєдинки. Ми зберемося в цій же кімнаті пізніше, по завершенні боїв, і розрахуємося готівкою.
Бої починаються, і я, гаючи час, тиняюся довкола арени. Напруга в роздягальні просто нестерпна, мені несила лишатися там надовго. Я знаю: зараз Тадео нерухомо лежить на столі, вкритий товстою ковдрою, молиться Діві Марії і слухає паскудний латиноамериканський реп. Допомогти я нічим не можу, тож знаходжу місце на верхньому ярусі, високо над рингом, і занурююся в шоу. Сьогодні безумовний аншлаг, глядачі, як завжди, галасують і шаленіють. У певних людях, зокрема й у мені, бої без правил викликають дикунські інстинкти. І всі ми тут з однією метою — побачити, як один боєць знищує іншого. Ми хочемо побачити залиті кров’ю очі, глибокі рани, міцні захвати, потрощені кістки і потужні нокаутуючі удари, які змусять секундантів кликати лікаря. Додайте ріки дешевого пива, і отримаєте п’ять тисяч маньяків, які вимагають крові.