— Навпроти кімнат чарівників за великою статуєю у латах.
— Дякую, — сказала Аеніль і побігла далі.
І справді, біля вказаної статуї стовбичило кілька учнів. Вони не знали, як відкривається хід. Аеніль нерішуче підійшла. На неї ніхто не звернув уваги. Схоже, ніхто не знав, що саме вона буде брати участь у Поєдинку. Знайомих їй облич тут не було. Помітно, як швидко серед учнів поширюються подібні смажені чутки. На бійки, як і на Гру, всі полюбляють дивитися. Підійшов один зі старшокурсників, натиснув на пояс лицаря, щось сказав, і у лицаря опустився меч. Потім статуя повільно від’їхала вбік, відкриваючи прохід. Всі, хто були, зайшли. Останньою вскочила Еліна, після чого статуя повернулася на місце.
Кімната Поєдинків бума невеликою залою зі склепінчастою стелею та кількома колонами, що огороджували прямокутник по центру, навколо якого товпилося пару десятків учнів. Від першокурсників до магістрантів. По прямокутнику, викладеному світлішими плитами, у порівнянні з рештою кімнати, пихато походжав Савлій. Його вигляд показував повну впевненість у власних силах та бажання якнайшвидше задовольнити бажання помсти.
Він одразу помітив Аеніль і ще більше зрадів. Дівчині було нікуди подітися, їй вже стало байдуже, чим це закінчиться, аби швидше. Вона швидко попрямувала до прямокутника, який слугував ареною. Однак на його межі щось сталося, Аеніль вдарилася, немов об невидиму стіну, із тихим зойком впала на підлогу. У повітрі прокотилася зеленувата хвиля. Щось завадило дівчинці зайти усередину. Савлій спершу засміявся, але потім зрозумів, що Аеніль не просто спіткнулася. Розгублено він озирнувся.
— Бовдур, — гукнув один із старшокурсників, — ти що, збираєшся битися з нею?
Савлій нерішуче кивнув.
Хлопець засміявся:
— Невже в нашій школі ще залишились йолопи, які не знають навіть елементарних правил Кімнати Поєдинків?
По кімнаті прокотився сміх, але не надто голосний, що означало, що «йолопів» серед присутніх чимало.
— Хлопець не може битися з дівчиною. Тільки хлопець з хлопцем або дівчина з дівчиною. Це правило кодексу двоєборців, — сказав той старшокурсник, який був свідком ранішньої сутички Аеніль та Савлія.
Савлій розгублено почухав потилицю:
— То як же нам з’ясувати стосунки?
— За неї хтось має заступитися і битися з тобою. Так зазвичай робиться.
Савлій зблід. Перспектива битися з хлопцем, можливо й старшокурсником, йому була зовсім не до душі. Він з викликом оглянув присутніх. Тільки ніхто не поспішав заступатися за дівчинку. Та її, схоже, це й не обходило. Вона дивилася собі під ноги, чекаючи, доки вирішиться доля Поєдинку. Навіть не намагалася знайти заступника. У глибині душі їй самій кортіло поквитатися з Савлієм.
— Ніхто не хоче за неї битись, — сказав задоволено Савлій після тривалої мовчанки в кімнаті.
— Ну, тоді доведеться скасувати Поєдинок.
Задоволеність Савлія як вітром здуло.
— Як це? Так несправедливо! Мають бути інші варіанти, може, є інша Кімната Поєдинків, з іншими правилами…
— Немає іншої. Чекай, якщо хочеш, то замінити можна не її. Замінити можна тебе, якщо якась дівчина погодиться на Поєдинок з цією…
— Аеніль, — саркастично вимовив Савлій.
— З Аеніль. Якщо якась дівчина погодиться битися з нею замість тебе. Є така?
Було помітно, що Савлія такий перебіг теж не надто влаштовував. Однак він був кращий за ніщо. Хлопець оглянув зал і, коли його погляд зупинився на Еліні, та одразу промовила:
— Я можу.
Вражена Аеніль підняла голову і подивилася на одногрупницю. Проте та відводила погляд і дивилася на Савлія. Він єхидно усміхнувся і сказав:
— Ну, якщо хочеш… Добре. — І вийшов з арени.
На його місце рішуче зайшла Еліна.
Аеніль так і не вдалося спіймати її погляд. Дівчині нічого не залишалося, як піти слідом. Вона була у відчаї. Їй доведеться битися з одногрупницею, яку вона б воліла мати за подругу, до якої вона так добре ставилася… А та чомусь вважає її ворогом. У Аеніль опустилися руки, тепер вона не мала ніякого стимулу до Поєдинку, адже перевести злість з Савлія на Еліну дівчина не зможе, та й не схоче.
Еліна розуміла, що Аеніль не буде чинити їй супротиву, і Поєдинку не буде, проте коли вона запустила в Аеніль сильною вогняною кулею, надіючись одразу з усім покінчити, та відбилася від захисту і Еліна ледь змогла відвернутися. Ще трішки і отримала б удар в саме обличчя, а так лише трохи обпалила волосся.
Аеніль була здивована, що її захист спрацював. І згадала те, що їй завжди говорила Ембла. Якби вона не гнівалася під час сварок, захист не зникав би. Він зникав тільки тоді, коли їй хотілося напасти. Не менш вона здивувалася і тим сильним чарам, які використовувала Еліна. Де дівчина могла їх навчитися? Нічого подібного Аеніль не знала…