Селище біля Аеропорту.
170
Заборонений в СРСР роман Василя Гроссмана.
171
«Але знаєш, хоч Бога до себе поклич, хіба можна збагнути любов хоч на мить?»
172
Райони в Афганістані.
173
Цитата з пісні Булата Окуджави «Пісенька про солдатські чоботи».
174
Європейський футбол.
175
РПД — радянський ручний кулемет Дегтярьова (РПД), 7,62 мм.
176
— От скажіть цим визволителям із Києва, якого хріна вони сюди прийшли! — … — Ми тут жили нормально, ніхто нікого не чіпав. Вони зайняли тут будинки, як позиції. Нап’ються п’яні, вийдуть на вулицю вночі, хірак із гранатомета, а ті у відповідь по них. Але ми тут живемо! Це ж, б…дь, не Курська дуга. Хочуть воювати, хай оно в полі воюють. Навіщо тут?
177
— Ми дурні, залишилися, думали будинок зберегти, барахло зберегти від грабежу. — … — Ось, дочекалися. Спасибі вам, хлопці! Звільнили нас! Спасибі, товаришу Президенте. Тільки хто за все це заплатить? Хто поверне нам машину, собаку, дім полагодить?
178
Протитанкова керована ракета.
179
Загальновійськовий захисний комплект — костюм з товстої важкої гуми; на звичайній, неядерній війні непотрібні, особливо для прикордонників, але дуже гарні в цивільному житті для екстремальної риболовлі.
180
МОН-50 — протипіхотна міна.
181
Переклад Галини Верд.
182
Найвища нагорода країни.
183
Бійці Національної гвардії.
184
Кулемет Калашникова модернізований.
185
Роман Яна Мартелла (2001), який удостоївся Букерівської премії та за яким у 2012 році був поставлений однойменний голлівудський блокбастер.
186
«Тобі пощастило!» (англ.)
187
Бойова отруйна речовина.
188
Олександр Галич. Коли я повернуся (переклад О. Гончар).
189
Кисті, які звисають у районі поясу.
190
Елемент молитовного одягу іудея.
191
Велике покривало з чорними смугами і кистями на краях, яке накидають під час ранкової молитви.
192
Тут: обстрілу (авт.).
193
— Олексію, привіт. Як справи? Ти досі в Аеропорті?
194
— Так.
195
— В російських новинах сказали, що Аеропорт ліг. Отже, це неправда, так?
196
— Ні.
197
— З тобою все гаразд?
198
— Зі мною так, дякую. Тільки фото передавати більше не виходить. Зв’язку майже ніколи нема.
199
— Це нічого. Просто зараз нам не фотографії потрібні, а новини.
200
— Сьогоднішня новина в тому, що Аеропорт досі тримається.
201
— Дуже дякую. Бо всі кажуть, що українські солдати здалися.
202
— Це неправда.
203
— Чудово. Чи не міг би ти зробити послугу й описати атмосферу в Аеропорті?
204
— Святкова.
205
— О’кей, зрозуміло. Чи могла б я поговорити зараз із кимось із захисників телефоном, а ти переклав би, гаразд?
206
— Слухай, Кетлін. А чи не пішла б ти на х…р?
207
— Фашисти, хлопці, у вас тільки один вихід — здатися. — … — Ми даємо вам п’ять хвилин подумати, потім підемо в атаку й різатимемо вас, як баранів.
208
— Як то кажуть, краще стоячи, ніж на колінах. Хто ще може стояти?
209
Йдеться про французько-італійський фільм «Три мушкетери».
210
— Ти з нами? Чому?
211
— Брат, брат, допоможи! — … — Я грошей дам, мамою клянуся!
212
— Я сам тобі винен, Шаміль. — … — Пробач, що вбив твоїх рідних. Я не мав вибору.
213
— Журналіст, журналіст, я тобі таємницю скажу! Скажу, хто будинки в Москві підірвав, журналіст!
214
— Це й так усі знають.
215
— Ні, ні. Ти не зрозумів, брат. Я скажу, хто наказ віддав, скажу, брат, а?
216
— Це вже нікого в світі не цікавить.
217
— Чув цей анекдот? — … — Значить, командир несе пораненого бійця на собі з поля бою й рацію за спиною, ну, цілий ящик такий, як раніше, з антеною. Поранений стогне: «Кинь, командире, кинь». Той беркиць його на землю. Поранений стогне: «Та не мене, командире, а рацію!».
218
— Навіщо ми взагалі захищали цей Аеропорт? — … — Кому це було треба? Сенс, б…дь?
219
— Вам це треба було. — … — Тому й захищали. Мали ж українці хоч щось захистити, от ви й захистили. Шкода лише хлопців.
220
— Шкода — не те слово, — … — Такі хлопці. Панас, Свєтік, Дракон, Професор, Сєргєїч, Людоїд, Чикатило, Паровоз, Тритон…
221
— А як ти хотів, Стьопа? Щоб війна й щоб усі живі?