222
— Я не хотів війни.
223
— Ти солдат, Стьопо, ти маєш батьківщину захищати й іноді помирати. Але не щодня, звісно. Розумієш?
224
— Розумієш, коли виймаєш.
225
— Я паскудний хлопець, Степане. — … — Препаскудний хлопець.
226
Тут: Новий (ред.).
227
— Музика, чи що?
228
— Ага, ясно, ще один німий. — … — А заграй-но нам якусь пісеньку, німий. Заграй нам падло, «Ще не вмерла…». Раптом і справді оживе.
229
І останнє, але не менш важливе.