Гаврюша Обізянов, інженер.
Степан Срака, главний інженер.
Шльома Гомєльський, науковець.
Роже Гароді, французький буржуазний націоналіст.
Пророк Самуїл, старий жид.
На сцені стоїть товарний вагон. На дверях вагона крейдяний напис «Е = mc2», трохи вище написано «Ніщо нікуди не зникає і нізвідкіля не береться». Підпис: «Ломоносов». Ще нижче написана непристойна похабєнь. Двері старанно закриті і прикручені дротом, із-за дверей чути приглушені голоси.
Перший голос: І от, уявіть собі, ця людина уходить, і ви залишаєтесь з нею удвох, а у вас в руках немає нічого, крім старого дерев’яного корита.
Другий голос: З цього місця, будь ласка, з подробицями, Альфред Юхимович.
Перший голос: Перш за все, ви сците в корито.
Третій голос: Воно ж диряве, Альфред Юхимович.
Четвертий голос: Замовч, не пизди, слухай, що розумна людина каже.
Голос Альфреда Юхимовича: Повторюю ще один раз для тугодумів, ви сците в корито, шановний, а потім ставите її туди обома ногами.
Другий голос(хрипко): Шо, одєтую?
Голос Альфреда Юхимовича: Звичайно, ні, пан Сівуха, голісіньку.
Третій голос: Тю, навіщо таку хуйню робить, підійшов ззаду та засунув.
Четвертий голос: Ти, Косопизд репаний, замість багато пиздіть, учився б у старших людей.
Третій голос: Та я їбу.
Голос Альфреда Юхимовича: Спєціально пояснюю для дєтєй пріроди: моча актівізіруєт ерогенні зони у женщіни на п’ятах.
Голос Косопизда: Тю, яка іще зона, блядь, коли она і так мені кажну ніч сниться.
Четвертий голос: Та не пизди, дай послухать.
Голос Альфреда Юхимовича: Тантра, нахуй.
Голос Назара Сівухи: Я вас прошу, нє отвлєкайтєсь, шановний Альфред Юхимович.
Голос Альфреда Юхимовича: Я акцентірую ваше вніманіє, господа. Женщіна при цьому приходить в состояніє статевого збудження.
Голос Назара Сівухи: Як ви сказали, Альфред Юхимович? Повторіть.
Альфред Юхимович: Статевого збудження, пизда очката! І саме в цю мить, господа, ви вказівним і безим’яним пальцями намацуєте у неї подколєнну ямку і починаєте її лизати, весь час піднімаючись язиком все вище, вище і вище.
П’ятий голос: І так до самої сраки. Га-га-га-га!
В вагоні роздається тваринний регіт.
Голос Альфреда Юхимовича: Саме в цю хвилину, любі друзі, до вас приходить довгожданна ерекція.
Голос Назара Сівухи: А якщо не приходить, Альфред Юхимович, тоді що робить?
Голос Омеляна Косопизда: Тада нада воду злівать.
Входить Люда, одягнута вагонною провідницею. В руках у неї підніс із їжею. Вона разкручує дріт на дверях, водночас відчиняє їх і зникає в темній пащі товарного вагону.
Голос Омеляна Косопизда: Скіки тєбя ждать можна, курва?
Голос Харитона Уйобищенка: Знов макарони, блядь?
Голос Альфреда Юхимовича: А бацили шо, нема?
Голос Назара Сівухи: Та не чавкай ти, чучундра йобана.
Голос Магарича(чавкання).
Деякий час з вагона долинає тіки чавкання, стукіт алюмінієвих ложок та репліка Омеляна Косопизда: «Давай кампот, нахуй». Трохи згодом ми чуємо хтивий голосок Назара Сівухи: «Люда, ти готовая?», якесь таємниче шарудіння. За декілька хвилин Люда виходить з товарного вагону, держачи акуратно складену стопку із алюмінієвих полумисків. Вона поправляє зачіску, надіває формєнний берет і закручує двері на дріт. З товарного вагону чути, як хтось сито ригнув і веселий регіт. З усього видно, що його мешканцям живеться гарно і весело. Входять Гаврюша Обізянов і Степан Срака, поглиблені в свої інженерні факти і розрахунки. Вони зайобані і закомплексовані.
Гаврюша Обізянов: По нашим данним, якщо будівництво не наїбнеться зараз, воно обов’язково наєбньотся в наступному кварталі.
Степан Срака(налякано): Шо тада буде, Гаврюша?