— Стидно тобі, – сказала старая коммунистка, – а якщо завтра війна? Підбери соплі і катай за ембріоном. Він у банці на другій полці. І без ембріона в клас не приходь.
81. ИНТ. УКРАИНА. СРЕДНЯЯ ШКОЛА ВОВЫ. КОРИДОР С ЛЕСТНИЦЕЙ. ДЕНЬ.
Пионер Вова бежал по коридору, бережно нес эмбрион по лестнице. Вова смотрел на эмбрион, эмбрион смотрел на Вову. Маленькие ручки эмбриона прилипли к стеклу.
Голова у Вовы закружилась, и он тихо сполз по лестничным перилам. Банка разбилась, осколки разлетелись в разные стороны, формалин разлился (slow motion). В обморочном сознании Вовы лестница вдруг стала бесконечно длинной, как на Одесской набережной. Упругий эмбрион лихо запрыгал по лестнице вниз (пародия на знаменитый кадр из «Броненосца Потeмкина» Эйзенштейна).
Лица УЧИТЕЛЕЙ склонились над Вовой. (Крупные планы лиц, ракурсная съeмка – вид снизу, использовать линзу «fish eye»). Последнее, что Вова слышал, был голос училки:
— От шкода ембріона! І формалін весь розлився… І шо це за поколєніє таке гниле – а якщо завтра війна? Шо будеш робить – тебе питаю чи ні? Шоб завтра батьки були у школі!
82. ИНТ. КИЕВ. МОРГ. ВЕЧЕР.
…Вова и Адик сидели на цинковых столах, охватив руками колени в позе Наташи Ростовой, и прислушивались к полету огромной зеленой мухи, и потом Вова сказал:
— Мене батько знаєш як відпиздив за той ембріон? А він був машиністом локомотива, і у нього рука була дуже тяжола.
И после небольшой паузы:
— От йобаний Хуяма, спина болить, блядь!
Адик:
— У мене був один друг, він читав книгу тібетських мудреців, як її? «Книга мьортвих» – ота, шо біля почтамту на розкладках продається. То він казав, шо після смерті самая основнуха і починається. Там спочатку тіки так, таке світло – опа-на! Потом в трубу таку залазиш, чьотко, а потім, вже коли із труби виліз, тебе зустрічають різні демони.
Вова:
— Хто?
Адик:
— Ну, тіпа чорти такі канкрєтні, – і тут головне не помилиться, і ізбрать правільний путь, бо облажаться можна тіки так.
Вова:
— А якщо ти, наприклад, був п’яний, і тебе збила машина, а вони там в пеклі всі на одно лицьо?
Адик:
— Це хрєнові варіанти. Бо якщо ти один раз облажався – ну, там не в ті двері постукав або неправильно отвєтіл на поставлєнний вопрос, то уже всьо, назад дорогі нєту.
Вова:
— Це як в передачі по тєліку, що якщо ти не встиг грошей нагрести, то вони випускають тигрів?
Адик:
— Тіпа того. В тебе закурить є?
— Полізь в карман, там «Мальборо лайт» лежить, – сказал Вова, морщась от боли.
Адик курил и обозревал интерьер. Ему нравилась красивая девушка на соседнем столе. (Диалог снят по-тарантиновски тягуче и минималистично).
— Вобщє, прикольно здєсь, – сказал он, и после некоторого раздумья: – Давай, братан, тьолку разбудім, красіва тьолка.
— Краще не рухай, – сказал Вова, – сам же казав, один раз не так дьорнувся, і всьо, гаплик, назад дорогі нєту. Нахуя воно нам треба, скажи?
Адик:
— Не бзди, той мій друг казав, шо спочатку там отакі карідори, а потім треба знайти двері, но тіки чьотко знайти і не переплутати, і єслі всьо путьом, то увідіш нєбо в алмазах.
Вова:
— Так тут тіки одні двері, братуха.
Вова подошел к дверям, подергал, сказал: «Заперті, блядь!», потом постучал. СТОРОЖ МОРГА, пожилой пьяный санитар, открыл дверь снаружи, потерял сознание и со стуком eбнулся на кафельный пол.
83. ИНТ. КИЕВ. МОРГ. КОРИДОР. ВЕЧЕР.
Друзья перепрыгнули через упавшее тело, и, взявшись за руки, побежали по длинному кафельному коридору на свет тусклой лампочки, как два ночных мотылька. (Общий план: тeмные силуэты бегут по белому кафельному коридору).
84. ИНТ. КИЕВ. МОРГ. ВЕЧЕР.
Старый джентльмен остался лежать по соседству с красавицей. (На переднем плане лицо господина, на заднем – маленькие фигурки убегающих Вовы и Адика). Зеленая муха Люцилия уже давно вилась над ними.
Голос за кадром:
«Апетитний жмурік, – думала муха Люцилия, – а ця Параска репана, в основном, на гавно заточєна, учиш їх, учиш, дур сільських… Ну, нічого не розуміють! А ті двоє – я сразу пойняла, шо придурюються, од них запах такий мужський протівний, ну, я вобщє нє по єтім дєлам, то у нас Параска слаба на ето дєло… А я собі сійчас на жмуріку посиджу, сразу відно, інтєлігєнтний мущіна… Ну, канешно, запах – ето вобще! Шанель номер п’ять курить на балконє… Ну, давай пікіруй, сєстрічка, давай, дорогая!»