A111. ИНТ. КИЕВ. ГЕНДЕЛЫК. ДЕНЬ.
Хуяма с тремя амбалами внезапно возник в дверях. Лифанчук увидел боковым зрением, палочками поймал муху, летавшую над столом, но не рассчитал, и та упала в борщ матросу. Матросы обернулись, недоумевая грозно. Хуяма с амбалами ногами расшвыривали стулья с ханыгами, пытаясь добраться до Лифанчука с Татьяной. Матросы, конечно, тут же увязли в схватке.
Пожилая блядь разбила бутылку водки об голову одного якудзы. Одноногая подруга любителя Гессе пиздила второго костылем. Сам любитель Гессе участия в схватке не принял, он хладнокровно треснул стакан водки, занюхал рукавом и погрузился в чтение. Лифанчук показывал чудеса кунг-фу: он поломал всю оставшуюся мебель и уложил всех по очереди, кроме Хуямы. Тот как раз разделался с матросами, когда Лифанчук поманил его рукой.
112. ИНТ. КИЕВ. ГЕНДЕЛЫК. ДЕНЬ. (CONT).
Лифанчук и Хуяма обменялись несколькими мастерскими ударами…
(общий план) Их силы были равны. Они стояли лицом друг к другу (два профиля, средний план), на заднем плане в проeме двери появился оябун.
— Браво, майстре! – сказал оябун, аплодируя. Он величественно вплыл в генделык в сопровождении ПЯТЕРЫХ БАНДИТОВ. – Ви вже довели вашу перевагу, шіфу. Не бачу необхідності в продовженні. Досить захищати примарні ідеали.
— А як же ваші хлопці? – спросил Лифанчук. – За які ідеали загинули вони?
— Можете називати мене сенсей, – сказал оябун, – і не переживайте за хлопців. Уєхара все одно коли-небудь зробив би сеппуку. Це було його мрією з дитинства.
— Що ж ви тоді пропонуєте мені? – спросил Лифанчук. Он стоял на столе, в одной руке он держал стопку водки, в другой – палочки для еды, которыми пользовался как оружием.
— Перш за все я пропоную вам випити горілки. Ви ж п’єте горілку, майстре? – сказал оябун.
ТЬОТЯ ВЄРА, совмещающая функции подавальщицы и уборщицы, по-хозяйски складывала побитые тела в угол и приговаривала:
— Ой, хлопці, хлопці...
— А що буде з нею? – Лифанчук показал на Татьяну.
— Вона залишиться з вами, або можете відправити її під три чорти, – сказал оябун жeстко.
— Сам іди під три чорти, який умний! – сказала Татьяна, надув губы.
И тут очухавшийся матрос, поднявшийся с пола, с боевым криком: «Юля!» подскочил к оябуну сзади, чтобы огреть его стулом. Реакция оябуна была мгновенной. Резко повернувшись к противнику, он разодрал на себе рубаху. На груди и животе оябуна была искусно вытатуирована Юлия Тимошенко. Матрос обмяк и выпустил стул. Остатки рубашки полетели на пол, и тут мы увидели, что на мускулистой спине оябуна был вытатуирован Махно. Батько Нестор сверкал очами, два пулемета «максим» в затейливых картушах из пулеметных лент грозно целились вправо и влево с плечей оябуна. Теперь зааплодировал Лифанчук.
— Це означає перемагати без бійки, – сказал он, смеясь, и лихо тяпнул стопку водки. – Браво, сенсей!
— Всім горілки! – крикнул Оябун,– и жестом пригласил Лифанчука с Татьяной за стол. Теперь они сидели в генделыке, сдвинув столы, все вместе: ханыги, матросы, негр, якудза, Лифанчук с Татьяной, любитель Гессе, его подруга – и Лифанчук спросил, показывая на татуировки:
— Звідки у вас все це?
— Ми – якудза, і ми любимо тату, – сказал оябун.
Тьотя Вєра принесла вареники, чебуреки и водку.
— Але Махно, і все таке інше?
Оябун поиграл грудной мышцей, так, что Юля подмигнула Лифанчуку.
113. АНИМАЦИЯ. РЕТРОСПЕКТИВА.
Закадровый текст сопровождается комиксной анимацией.
— На початку століття, коли Нестор Махно з боями проривався в Румунію в плавнях Дністра, його відступ прикривав отаман Куриленко, – сказал оябун. – За офіційними даними, він загинув, прикриваючи відступ Батька. Але тіло його не знайшли. Він був тяжко поранений в тому бою, але все-таки зміг сховатися в плавнях. Непритомного, його знайшли тамтешні селяни. Красива дівчина виходила його, і там було велике кохання.
— Він тікав від більшовиків, спочатку в Китай, потім в Японію, служив в армії імператора, але за місяць до капітуляції змушений був дезертирувати. Ходили чутки, що він зарубав офіцера. Так він опинився в якудзі. Він швидко набув авторитету, сім’я, яку він очолив, була успішною.
— Але інші сім’ї заздрили йому, і, крім того, він не був японцем. Хоча він завжди дотримувався кодексу честі. Йому дали зрозуміти, що в Японії він небажаний. Після цього частина сім’ї залишилась в Японії, але більшість поїхала в Україну за своїм оябуном.