— Тоді що це, сенсей? – спросил Кендзо.
— Кров, – сказал оябун.
Он задумчиво вертел в руках крышечку от упаковки. На обратной стороне еe ясно виднелся код с цифрами и буквами. Он посмотрел на биллборд с «Томатным Дракулой», потом снова на крышечку. На биллборде внизу была изображена такая же. «Набери код і врятуй світ» – гласила надпись на биллборде.
— Нарешті, – сказал оябун. Он посмотрел на часы. – Дві години, – задумчиво сказал он, – Інколи цього не досить, щоб виграти партію в го, але цілком достатньо, щоб врятувати світ.
И, наклонившись к водителю, скомандовал:
— Вперед!
Вечерние сумерки окрасили небо над Днепром. Джип мчался по набережной. На улице зажглись фонари.
130. ИНТ. АСК. КАБИНЕТ СІЛЬОДКИ. ВЕЧЕР.
Магараджа и Сосуновский сидели в кабинете генпродюсера, Сільодка показывал магарадже бумаги, суетился и лебезил. Магараджа изучал документы, играл с тигрeнком, который, однако, был агрессивен – рычал на портрет Дракулы и пытался укусить Сільодку за жопу.
— Яке у вас симпатичне звірятко, сер, – подхалимничал Сільодка, уворачиваясь. – Киця, киця, як тебе звуть? Осьо-сьо, дивіться, оце у нас договорчики, а оце все по судах…
— Спокійно, Раджа, – приказал магараджа зверю. Он осадил тигрeнка и внимательно посмотрел на Сільодку. – Це не звірятко, містер Сільодка, – сказал он веско. – Тигр – бог джунглів. Одна його половина – сонячне світло, а друга – чорна ніч. Тому він добре відчуває і те, і інше, і вміє їх розрізняти.
Он еще раз внимательно посмотрел на Сільодку и внезапно спросил:
— Чому в останню мить програма «Армагедон» змінила спонсора? Чому ви розірвали угоду з компанією-мобільним оператором? І звідкіля взявся цей ідіотський сік?
Магараджа грозно смотрел на партнеров по бизнесу. Сосуновский покрылся розовыми пятнами, Сільодка изворачивался, как угорь, щелкал по старой привычке черепом грызуна и мельтешил необыкновенно.
— Програма починала втрачати рейтинги, сер, – тараторил он, – необхідно було оновити формат, а цей сік – це просто Клондайк, сер, вони просувають бренд на ринок і не рахують грошей, вони запропонували нам стільки, що ми сплатили неустойку мобільному оператору, зробили формат інтерактивним, і тепер у нас шалені рейтинги, в цю гру грає вся країна.
— Поясніть мені, – сказал магараджа, – причини цих вражаючих змін. Он закурил сигару и посмотрел в окно.
131. ЭКСТ. ДВОР АСК. ВЕЧЕР.
Два одинаковых чeрных мерседеса въехали на стоянку АСК. К ним уже бежали телевизионные девчонки. Дверцы лимузинов открылись синхронно, из автомобилей высунулись ноги в кремовых туфлях с длинными загнутыми носами.
132. ИНТ. АСК. КАБИНЕТ СІЛЬОДКИ. ВЕЧЕР.
— Тепер кожен може виграти десять мільйонів, сер, – лебезил Сільодка, – кожен, хто купив сік. Вони просто змітають його з полиць. Це крос-промоушен, сер, дуже ефективно. На кришці соку є код, глядачі просто набирають номер студії, а потім вводять цей код по телефону. Комп’ютер фіксує учасників і автоматично здійснює жеребкування. На цих дзвінках ми теж добре заробляємо, сер.
— А що ж вони роблять з тим соком? – спросил магараджа.
— П’ють, сер, – радостно хихикал Сільодка, – п’ють! Весь сік випивається під час передачі, про це дбають ведучі. Томатний сік дуже корисний для здоров’я, сер.
Сільодка мерзко хихикал, потирал руки, скакал перед магараджей:
— А зараз дуже прошу мене вибачити, сер, у мене термінові справи. Альберт Миколайович покаже вам ваш кабінєт.
И Сільодка улетучился. Магараджа задумчиво дымил сигарой в окно.
133. ЭКСТ. ДВОР АСК. ВЕЧЕР.
Во дворе АСК Лифанчук и Хуяма вылезли из мерседесов и вальяжно направились к дверям. На обоих были доспехи народных депутатов: светлые брюки, рубашки с короткими рукавами, галстуки и кошмарные кремовые туфли в дырочку и с загнутыми носами. Лица обоих выражали озабоченность счастьем народа и некоторую отрешенную задумчивость. Каждый из них бережно прижимал к груди пшеничный колосок.
134. ИНТ. ЗДАНИЕ АСК. КУБИНСКАЯ КОМНАТА. ВЕЧЕР.
Галя внимательно осматривала свою тюрьму. Нашла стальную трубу, лупила ею по замку – безрезультатно, конечно.
— Дурня. Точно, як в кіно, – сказала Галя. – Щас прийде принц мене рятувать. Ага.
Сказала и запиздячила трубой в двери.
— Нужна я тому принцу, як зайцю стоп-сигнал. Та хто я така?