— Що це? – заинтересовался магараджа. – Театр «Кабукі»? Як це називається?
— Це називається – ми сватаємо вашу дочку, сер, – сказал оябун, переходя на английский, – а ми з містером Лі – свати.
— І хто претендент? – спросил магараджа, нахмурившись.
— Ваша дочка, сер, – сказал оябун, несколько волнуясь, – вчора трохи зачепила своєю ніжкою Сабуро Хуяму, так що він і досі не може цього забути. Вперше непереможного Сабуро збила з ніг жінка. Тепер за нашим законом він має зробити собі сеппуку. Якщо тільки…
— Що?! – спросил магараджа грозно.
— Якщо вони поберуться з вашою дочкою, йому не треба буде цього робити.
— Чому? – спросил магараджа.
— За законами цієї країни дружина може гамселити чоловіка, коли і як їй заманеться, і це не є для чоловіка ганьбою. Хуяма – мій найкращий самурай, мені шкода було б його втрачати, – сказал оябун кротко.
— А він кохає її? – спросил магараджа.
— Він зовсім втратив розум, сер, – сказал оябун, – він сказав, що якщо ви йому відмовите, сеппуку буде для нього радістю.
— Це шантаж, – сказал магараджа. – Моя дочка богиня. Ви хочете, щоби я віддав свою дочку за простого самурая?
— Ваша Галя, конєшно, балувана, – сказал оябун, – але і Хуяма не простий самурай. Його рід відомий в Японії. Його предки були князями – васалами клану Такеда.
— Парваті! – позвал магараджа.
Галя вошла, одетая в роскошное сари, обвешанная украшениями и с браминским кружком на лбу.
— Батьку, – сказала Галя.
— Ти знаєш цих джентльменів, – сказал магараджа, – вони прийшли тебе сватати.
— Вас прислав Сабуро? – спросила Галя, улыбаясь.
— Так, – сказал оябун. – Він кохає вас шалено, Ваша Високість. І ще він сказав, що не може забути вашого удару, міс.
— «Стрибок горобця» – так це називається, – скромно сказал Лифанчук.
— Бідний Сабуро, – сказала Галя. – Яка я була дурна.
— Ви все зробили правильно, – сказал Лифанчук. – Для мене честь мати таку ученицю.
— Ти богиня, – сказал магараджа, – я вже не кажу про те, що ти моя дочка. Ти могла б підшукати собі…
— Бога? – спросила Галя. – І скільки, по-вашому, я буду на нього чекати? Ви ж самі казали, батьку, що така, як я, з’являється раз на десять тисяч років. Всі дівчата повиходять заміж, а я буду дівувати і чекати на бога, як дурна? Таку долю ви приготували, батьку, своїй коханій донечці?
Она говорила это, взявшись руками за бока, как Одарка в опере «Запорожец за Дунаем». Магараджа не ожидал такого напора.
— Ти хоч кохаєш його? – спросил он.
— Сабуро ризикував життям, щоб врятувати мене, – сказала Галя. – Я хотіла б мати такого чоловіка.
— Але ж кохання… – трепыхался магараджа.
— Мовчіть, батьку, – сказала Галя грозно. – Що ви в тому тямите? І взагалі, розвели тут бардак – куди не ступиш, кругом ці ваші гурії, шкода, що мами нема, вона б вам показала!
Магараджа съежился от этих упреков. Он вобрал голову в плечи и рассеянно стряхивал пепел от сигары в шампанское.
— Українська дівчина, – шeпотом сказал Лифанчук оябуну. – Вона така ж Парваті, як ви японець, містер Куриленко.
Оябун усмехнулся.
— Батьку, – сказала Галя, – що ви розсілися? Стеліть рушники, запрошуйте сватів до хати.
И тут магараджа хлопнул в ладоши. И индийские бляди в сари стали стелить под ноги сватам драгоценные ткани, и Лифанчук с оябуном ударили по рукам…
158. ИНТ. ОТЕЛЬ «ХАЯТТ». ПРЕЗИДЕНТСКИЙ НОМЕР МАГАРАДЖИ. ДЕНЬ.
Хозяин и гости прошествовали в огромный президентский номер Магараджи, который тот занимал вместе с дочерью. Галя побежала в свои апартаменты, чтобы переодеться. Она вертелась перед зеркалом, примеряла шмотки, корчила недовольные гримасы.
В зеркале силуэтом отражалась еe стройная фигура, в полумраке позади блестели детали богатого интерьера. Узкая полоска света внезапно зажглась сзади. Галя оглянулась, свет лился из полуоткрытой двери в ванную. Звуки текущей воды неслись оттуда же.
Галя прокралась в ванную, приоткрыла дверь... Звуки воды, силуэт за полупрозрачной раздвижной ширмой. Галя решительно отодвинула створку. Хорошо сложенный обнажeнный парень стоял к ней спиной и намыливал подмышки. Он обернулся медленно... И... Галя узнала сельского дебила...
— Вітасік?! Як ти сюди потрапив?
Дебил уронил мыло в этот ответственный момент. Он нагнулся за ним. Когда он выпрямился, мы увидели красивого загорелого парня со змеиными глазами и нехорошей улыбкой. Следы дебилизма испарились. Маленькая китайская обезьянка на кожаном шнурке висела у него на шее.