Кам’яний Долбойоб(з московським акцентом): Что, бляді, нос-та павєсілі? Масква слєзам нє вєріт!
Бляді сумно мовчать. Вони задавлені російським домостроєм.
Кам’яний Долбойоб: Малчітє, курви, в рот вам дишло? Ех, скука-та!
Кам’яний Долбойоб чуха кам’яну потилицю об стінку. Чути звуки машини, яка приїхала.
Кам’яний Долбойоб: Чєрті ково-та прінєслі… Анютка, зашила кєрєнкі-та?
Донна Ганна(запопадливо): Зашила, сударік.
Входять Дон Жуан і Зганарель, розмахуючи шаблюками.
Дон Жуан: Йобані кацапи неньку сплюндрували! Всіх порубаю! Ану, виходь по одному!
Кам’яний Долбойоб і бляді, заклавши руки за голову, злякано стовбичать під стіною. Тим часом Зганарель шаблюкою поре подушки. З подушок сипляться кєрєнкі.
Дон Жуан: У-у, гадюка! Насосався крові української!
Дон Жуан пиздить шаблюкою Кам’яного Долбойоба по голові. Шаблюка ламається, але Долбойоб падає.
Дон Жуан(кидає уламки шаблюки і витирає руки об шаровари): Радійте, бляді, воля прийшла! Зганарель, одведи до курінного, скажи хлопцям, отаман їбаться розрішив.
Донна Ганна і Донна Ельвіра: Урра-ааа!
Зганарель з блядями виходить.
Дон Жуан(хрумтить кацапською баранкою): Думи мої, думи мої, лихо мені з вами…
Трупарня. Біля трупарні сидить мертвий сторож і спить. В трупарню похапцем вбігає труп. Очі трупа блищать, як в Собаки Баскєрвілєй, в них світиться жадоба життя.
Труп(сам до себе): От набігався, от наїбався! Комусь розказать — не повірять! Якби були б крила, отак взяв би — і полетів!
Труп сидить на цинковому столі у позі Наташі Ростової, охопивши руками гострі коліна.
Труп: Соня, Соня, як можна спати в таку ніч!
Раптом двері в трупарню відчиняються і випльовують Кам’яного Долбойоба, який падає на запльовану підлогу, як дохлий пацюк. На мить в дверях з’являється рогатий силует Чорта з автоматом на шиї.
Кам’яний Долбойоб(до Чорта): І куда ета я папал?
Чорт: Молчі, прідурок! Вологодскій конвой шутіть нє любіт!
Чорт зачиняє двері. Кам’яний Долбойоб і труп якийсь час сидять мовчки.
Кам’яний Долбойоб: Ви в Масквє бивалі?
Труп: Я тебе раз переїбу — і вся Масква! Пойняв?
Кам’яний Долбойоб: Яснєнька… Чайку б сєчас…
Тихо грає ніжна музика. Труп і Долбойоб сидять на цинкових столах, охопивши коліна, і мріють. За дверима хропить мертвий сторож. Велика зелена муха, яка потай залетіла в трупарню, нудиться життям і противно дзвижчить. Під звуки мухи завіса повільно опускається.
ЗАВІСА.
Йоко і самураї
Бабайота, самурай.
Йоко, жінка Бабайоти.
Сімамура, самурай-найманий вбивця.
Ісідзукурі, безпринципний самурай.
П’ять самураїв, друзі Сімамури, самураї-покидьки.
Перший, другий і третій самураї, самураї-ґвалтівники.
Сікура, японське дерево, що весь час цвіте.
В хащах японського очерету чвалає самурай Сімамура. Гострі червоні оченята на його потворному обличчі раз у раз зиркають у різні боки, один довжелезний меч чіпляється за очерет, другим Сімамура прорубає собі шлях. Поступово кремезна самурайська постать зникає, залишаючи за собою слід в очереті, як буває, коли по лісу гуляє дикий кабан.
Японський пагорб, на якому цвіте сікура. Біля неї стовбичить, приклавши руку до чола, самурай Ісідзукурі. Він напружено дивиться в очерет. Очерет зловісно шелестить.
Очеретяні хащі. Ними чвалає Сімамура. На його звіряче обличчя сідають комарі і з насолодою п’ють самурайську кров.