Африкан Свиридович: Зате пацюки стали, як самольоти, а клопи, як сичі.
Соломон Самсонович: Шо ви хочете, Африкан Свиридович? Це жизнь, а жизнь, як в пєснє пойотся, «нє кончається».
Свирид Опанасович(ні до кого не звертаючись): Жизнь хуйовая!..
З сіней чути шкрябання і завивання Джека.
Соломон Самсонович: І потом, Африкан Свиридович, подивіться на Дарвіна…
Свирид Опанасович: Ти б на себе подивився, весь в гамні!..
Соломон Самсонович: А ви не пиздіть зря, Свирид Опанасович, вас пока не спитали. Так от, взглянітє ширє: спочатку у нас все мале, ну там раковини, спірохєти разні. Вобщем, шо я вам розказую, та поїбєнь, шо з моря вилізла. Так?
Африкан Свиридович: Так.
Свирид Опанасович: Так.
Говорячи це, Свирид Опанасович професійно відчикрижує дракону голову і заходиться його обдирать. З сіней знову чути істеричне скавучання Джека і дряпання його пазурів.
Соломон Самсонович: Потом знов все велике: динозаври, бронтозаври, всякі там пиздозаври. Так?
Африкан Свиридович: Так.
Свирид Опанасович: Так.
З цими словами Свирид Опанасович кида драконові тельбухи і голову Джеку, який з гавканням вривається до хати. Джек представляє собою здоровенного упиздня у піджаку, штанях, чоботах, але з собачою головою. Давлячись м’ясом, Джек страшно гарчить.
Соломон Самсонович: Потім знов все мале, опять поразводилось всяке падло — миші, комарі, клопи, пігмеї, блядь, всякі карлікі!
Африкан Свиридович: А слони?
Соломон Самсонович: Які слони? Ви їх коли-небудь бачили? Ви ще бронтозаврів би згадали! Хуйня це все! Басні дідуся Панаса, не було ніяких слонів…
Свирид Опанасович(продовжує пиздить дракона на катлєти): Інтєрєсно у вас получаєтся: слонів не було, а дідусь Панас, значить, був?
Соломон Самсонович: І дідуся Панаса тоже не було, нюхайте свій кал, діду, і не отвлікайтесь. Патом знов всьо большоє: дракони, як бугаї, бугаї, як я не знаю шо…
Свирид Опанасович(тупо): Як слони.
Свирид Опанасович роздмухує вогонь і ставить казан із драконом у піч.
Африкан Свиридович(в’їдливо): Але ж клопи малі, мандавошки іщьо меньші, я вже не кажу про пацюків, самі обичні пацюки. Мій тато, як був малий, з ними грався. А щас піди, пограйся, кожен пацюк, як Б-52! Дракони аж всцикаються…
Соломон Самсонович: Кстаті, яка в них середня швидкість?
Африкан Свиридович: Хуй його зна, знаю тіки, шо як летить, не видно. А дракони катострофічно поменшали, так шо тут і Дарвін ваш не просцить собі хуя, не те шо ми з вами.
Соломон Самсонович: А хулі ми, рядові аспіранти, наше діло — кал.
Африкан Свиридович: Ну, нє скажитє, Соломон Самсонович, наша праця прекрасна, і она нужна людям.
Соломон Самсонович(з тонкою іронією): Особєнно таким, як Валька. Це ж ваш інститут її розробляв?
Африкан Свиридович: Інтєрєсно, шо ви імєєтє против Вальки? Нормальна внучка нормального дєдушкі.
Соломон Самсонович: При чьом здєсь дєдушка? Ви лучше спитайте, хто її мама? Признайтєсь, мама була ваша — лабораторна?
Валька(гордо): Мама була дика.
Африкан Свиридович(запопадливо регоче): От бачите, а ви іще обіжаєтє, самі ви лабораторний! Я за Вальчиною мамой добряче погасав по джунглях, а она, в свою чергу, мене харашо покусала. Сама запальна, кров гаряча. Азія!
Соломон Самсонович: Ну, харашо, ну з Валькой ясно. От ви, практік, розкажіть, а якщо обізяною буде мужчіна, а женщіна буде обична, шо тагда?
Африкан Свиридович: Всьо буде навпаки, плод буде схож на людину, але з інтєлєктом обізяни. Пєрвий закон Менделя, але це тупіковий хід, у нас навіть завалили дісєртацію одного мудака.
Соломон Самсонович: Ну навіщо так жорстоко? Були б гарні обізянки.
Африкан Свиридович: Їх нема чого прикрашать, вони і так гарні. Подивіться на Вальку, бачте, які в неї зуби, а у вас?