Крім того, я не встигала прочитати газету вранці, змушена була відкладати це на вечір, через що одного разу двічі було надруковано той самий матеріал, і я отримала суворе попередження від головного редактора. Тоді я припинила забирати газету з пошти і почала купувати її в кіоску, але пані Міля образилася, бо на тижневий стосик моїх недоставлених газет випадково звернув увагу начальник поштового відділення і поштарка отримала догану.
Сьогоднішня її переможна посмішка – це демонстрація того, що рахунок у нас 2:1 на її користь, адже якщо мене посадять, їй не доведеться більше носити мені газети.
Так принаймні мені здалося. Хоча насправді все було зовсім не так. І пані Міля, віддаючи повідомлення, зовсім не бажала мені зла, тобто попереднього затримання, підписки про невиїзд чи навіть ув’язнення. У цей момент поштарка думала зовсім про інше. Її радісна посмішка була пов’язана з місячними, які нарешті почались у неї після понад тижневої затримки. Під час цього тривожного тижня вона вже навіть почала підозрювати, що її чоловік, якому вона півроку тому відмовила в сексі до моменту, коли він остаточно кине пити й почне більше заробляти, потай уночі таки виконує подружні обов’язки. Саме сьогодні пані Міля збиралася йти до акушерки Ліди, але все щасливо вирішилося, і тепер у поштарки був чудовий настрій. У стані емоційного піднесення вона навіть не звернула уваги на бланк повідомлення, який дала мені. І це вже було зовсім не схоже на пані Мілю, адже вона любила бути в курсі всього, що відбувається на дорученій їй ділянці.
Але я, звісно, не могла всього цього знати. Характер нашого із поштаркою спілкування не виходив на потрібний для таких одкровень ступінь відвертості, і тому їй довелося тримати свою маленьку жіночу радість у собі, хоча дуже кортіло поділитися хоча б із кимось.
Вона таки не втрималась і при виході з під’їзду переможно посміхнулася вуличній кішці, кинувши їй багатозначне: «Отак-от!» У цьому вигуку пані Міля спробувала виразити всю суперечливість емоцій, які її переповнювали. Адже попри небажаність четвертої вагітності (низькі матеріальні статки, прогресуючий варикоз, опущена матка і задавнена мастопатія), їй таки було б приємно, якби її Степан усе ще час від часу не міг стримати свого чоловічого єства, бо це приємно кожній жінці. З іншого боку, «місячка», як це називається у колах пані Мілі, й не тільки цих колах, – це ще не доказ еротичного збайдужіння чоловіка. Можливо, він справді потай уночі, бо ж недаремно їй час від часу сниться щось дивне і бентежне, після чого вона прокидається від приємного завмирання всередині, такого приємного, як не бувало з нею навіть у ті моменти, коли насправді… Але такі сороміцькі думки не личать матері трьох дітей, у цьому пані Міля переконана на сто відсотків. Навіть на сто один. Тому вона бере себе в руки, гордо піднімає голову і, зберігаючи ідеальну осанку, крокує до поштового відділення «показатися на очі шефу».
У каналізаційних трубах загуділа вода, потужно вриваючись у гармонію звичних о цій порі звуків та запахів, які дають достатньо чітке уявлення про те, як проводять ранок у суміжних квартирах. Сусід із верхнього поверху закурив першу ранкову «Приму». Напевно, цигарка стимулює його кишківник, бо щоразу після того, як до мого туалету проникає запах цигаркового диму, відразу ж чується і характерний звук, інтенсивність якого наводить на підозру, що сусід вживає сильнодіючі послаблюючі засоби. Не може ж у нього постійно бути розлад шлунка.
Його пес скавулить, напевно, це він зробив купу під моїми дверима, запах проникає навіть крізь них.
Сусіди справа кілька тижнів тому одружилися і тепер щоранку кохаються у ванні, їхні стогони супроводжуються потужним ревінням води у трубах та скаргами сусідки знизу, яку я часто зустрічаю на вулиці дорогою на роботу. Вона вигулює свого котика (влітку він майже повністю облазить, а взимку його вбирають у вовняну пов’язку, тому я не знаю, якої він масті) і скаржиться мені, що на стелі у неї просочується вода, яку молодята розхлюпують із ванни.
Із сусідами зліва у нас одна суміжна стіна, яка у них розташована на кухні, а у мене в спальні. Запахи їхнього сніданку, як правило, завершують мої сновидіння якимись сюрреалістичними подробицями. Наприклад, під аромат пригорілого молока, з якого у сусідів часто починається ранок, мені завжди сняться смітники, а смажене сало доповнює образ візуальними деталями: літо, пообідня спека, довкола смітників ліниво кружляють вгодовані мухи, бомжі витягують із контейнерів об’їдки, обнюхуючи їх на предмет їстівності, а поряд за їхніми діями зацікавлено спостерігають діти й обговорюють пропозицію «побавитись у бомжів».