— Можливо, — подав голос Браун, — бо для виконання завдання мав з ним зустрітися. — Він підвівся і заходив по кімнаті, час від часу поглядаючи на Хельгу. «Гарне створіння оця Хельга, — подумав, — не завадило б зайнятися нею. Але це потім. Спочатку треба з'ясувати усі обставини». Він підійшов до вікна і глянув у далечінь. Десь далеко-далеко в порту бовваніли підйомні крани. — Хельго! — обізвався він не обертаючись. — Після всього, що сталося, чи можу розраховувати на вашу допомогу? Я запитую лише тому, що знаю: ви згодились на виконання ролі зв'язкового заради Віктора. Віктор мертвий. Отже, вас більше нічого з нами не зв'язує.
— Хіба те, — тихо мовила Хельга, — що я німкеня. Чи цього замало?
Браун обернувся.
— Отже, ви й надалі готові допомагати мені?
— Звичайно. Як і досі. Без будь-якого примусу. Тим більше, що, здається, в цій справі зацікавлені й Колени.
Браун підійшов ближче до дівчини.
— Щиро кажучи, мені теж здається щось подібне. Я переконаний, що Віктора вбили не лише через ревнощі.
— Егон, ви можете мені сказати, навіщо було Віктору зустрічатися з Гейзою Салаї?
Браун запалив сигару.
— Меннел виїхав в Угорщину з двома завданнями, — почав він, — знайти заховані коштовності і виконати операцію «Сільвія». Для виконання останнього завдання йому потрібно було зустрітися з Салаї. За нашими планами він мав йому передати кілька агентів одного з наших резидентів. Можу вас запевнити, що Беата і Салаї були непричетні до тих коштовностей. Для нас це було не таким уже й важливим.
— Отже, доктор Губер збрехав мені?
— О, так! Тепер зрозуміло, чому він це зробив. Цим він хотів допомогти Віктору. Ваш наречений поскаржився Губерові, що ви його прогнали, і Губер вигадав версію, начебто ті коштовності можна знайти тільки з допомогою Беати.
— Мене дивує тільки, чому вам нічого не було відомо про оту дівку.
— Мабуть, тому, що Віктор служив не тільки нам, — пояснив Браун. — Та це незабаром з'ясується. Якщо моє припущення підтвердиться, стане зрозуміло, що Віктор Меннел мав і таких агентів, про яких ми не знали. На жаль, наша внутрішня служба часом не спрацьовує як слід. Хельго, тільки я прошу вас, щоб ця розмова залишилася між нами.
— Чи не хочете, щоб я поїхала в Угорщину?
— Поки що ні. Досить ясно і так, що там сталося. Провал. Губер зрадив. Його не вдалося ліквідувати. І, очевидно, люди, які мали це виконати, теж провалилися. Гадаю, потерпіла фіаско ціла наша агентурна мережа. Їдьте додому, Хельго, відпочиньте. Якщо дозволите, я колись увечері навідаюся до вас, і ми про все поговоримо.
Залишившись на самоті, Браун зручно вмостився у глибокому кріслі і згадав Губера. Він ніколи не любив його. Щиро кажучи, Губер був єдиний, з ким він почував себе невпевнено. Ніяк не міг розпізнати й проникнути в його потаємні думки. Губер ніколи не сперечався, на запитання відповідав одверто, лаконічно. Коли не погоджувався з чимось, висловлював своє заперечення тактовно, додаючи в кінці: «Проте ви керівник, і ваше право приймати остаточне рішення».
Браун нахилився, увімкнув диктофон і попросив зайти до нього Шлеззіга.
Перше серпня випало на п'ятницю. В цей день Оскар Шалго справляв свої іменини. Було не дуже весело, бо того ранку вони з Фелмері повернулися з Балатонфюреда настільки втомлені, що мерщій полягали спати і прокинулись пізно після полудня. В Шалго не було апетиту, і він навіть не обідав. Зійшов у сад, щоб провітритися. Старий відчував, що з'ясовано вже чимало фактів, але для доведення своїх припущень усе ще бракує доказів. «Як же створити таку ситуацію, — подумав він, — щоб убивця розкрив себе сам?» Він прогулювався уздовж огорожі вілли Таборі, час від часу зазираючи у двір сусіда. Згодом помітив, як Казимир з професором пішли на пляж. Піднявшись трохи вгору, побачив Бланку і Губера. Вони сиділи: і південно-західного боку вілли під горіхом: жінка в гамаці, Губер у плетеному кріслі. Старому дуже кортіло послухати, про що вони там балакають. Ховаючись від пекучого сонячного проміння, Шалго пішов далі уздовж огорожі, у тінь каштана. Раптом помітив, що ворота гаража відчинені. Якийсь час вагався, нарешті відчинив хвіртку і спокійно пішов до гаража.