— О шостій ранку.
— І прибули о десятій?
— Саме так. Десь від восьмої до дев'ятої морочився в дорозі з машиною.
— Так-так. Зрозуміло… На квартирі ще був хтось із вами?
— Ні.
— А перед тим ви коли востаннє були дома?
— Тижнів зо два тому.
— А ваша мати?
— Мабуть, з місяць тому.
— А ви, товаришу професор?
— Я? В той день, коли мав зустріч з Меннелом в інституті.
— Отже, вісімнадцятого, — констатував Кара. — Тобто за два дні до смерті Меннела.
— Мабуть, так.
— Зрозуміло. — Кара глянув на Шалго.
Товстун ледве помітно посміхався.
— Чому вам так смішно, дядьку? — запитав Казимир. — Не вірите мені?
— Чому б це я не вірив, синку? — знизав плечима Шалго.
Перед будинком зупинилася машина. Ліза жваво підвелася з місця і вийшла на терасу.
— Це Губер, — сказала вона, повернувшись до вітальні. — Приїхав на машині Меннела. Цікаво, де він був?
— А ти спитай у нього, люба, — відказав Шалго і, глянувши на Казимира, закивав головою.
Ілонка запитала, чи потрібна вона ще. Кара відпустив її, і дівчина попрямувала на терасу. З дверей озирнулася і глянула на інженера.
— До мене ще будуть запитання? — звернувся Казимир до полковника.
— Поки що ні, можете бути вільні.
Інженер поспішив за дівчиною. Не встигли молоді вийти, як з'явився Губер з піджаком під пахвою, з брудними руками. По дорозі він хусткою намагався витерти пальці. Помітивши гостей, зупинився.
— Вибачте, не заважаю?
— Ну, що ви, звичайно, ні, — запевнив Таборі й підійшов до німця. — Дозвольте відрекомендувати вам наших гостей. Полковник Кара з Будапешта. Пан полковник очолює слідство. — Потім показав у бік Шалго. — А цей мій приятель, Оскар… — Завагався на якусь мить, як назвати професію старого пенсіонера. Товстун виручив його.
— Дружинник, — відрекомендувався він сам. — Член групи сприяння міліції в Балатонемеді. Я тепер без пов'язки на рукаві, бо спека. А це моя дружина. Якщо не помиляюся, з нею ви вже знайомі, пане Губер.
— Так, так. З вашою шановною дружиною я вже мав щастя познайомитися. — Губер поквапливо витер пальці, поклав хусточку в кишеню і звернувся до Кари: — Чи є вже якийсь результат, пане полковник?
— Нічого втішного. Заплутана справа.
Таборі чемно схилив набік голову і промовив:
— Можу вас запевнити, пане Губер, наша міліція зробить усе, що від неї залежить, аби знайти вбивцю. Не хвастаючи, мушу сказати: наша міліція в цьому відношенні на висоті.
Фелмері без особливого ентузіазму вислухав хвалебну оду професора. «Говорить з таким пафосом, ніби на урочистих зборах», — подумав він. І мимоволі чекав, що той почне ілюструвати сказане загальновідомими статистичними даними. Всупереч очікуванню, Таборі закінчив свою промову дотепним жартом. «Ти глянь, а професор не позбавлений почуття гумору!»
— Секрет успішної роботи нашої міліції в тому, що вона має таких талановитих помічників, як ось мій приятель. Там, де Оскар Шалго, злочинцям немає чого робити.
Всі засміялися.
— Такий уже в мене стиль роботи, — скромно додав Шалго.
— Невже у вашій справі теж може бути певний стиль? — поцікавився Губер. — Пробачте, я розуміюся в цій справі тільки як глядач вечірніх детективних телефільмів. Але стиль роботи слідчого — це мені не дуже зрозуміло.
— А дуже просто, — вставив Кара. — Стиль Ангела — кулак, Мегре[4] — логіка.
— А стиль пана Шалго? — посміхнувся Губер.
— Терпіння, пане, — відповіла Ліза. — Безмежне терпіння рибалки. Чекати доти, доки риба не клюне на принаду. Щоправда, ми вудимо тільки велику рибу. Хижаків не так просто витягти на берег. Тому ми намагаємося втомити їх. А це потребує терпіння. Ми виснажуємо рибу, а коли вона стає безсилою і виринає на поверхню, тоді — хап за зябри.
Губер запалив сигару.
— Мені ще ніколи не доводилося рибалити. Може, через це я й не розуміюся в цій техніці або, як ви висловились, пані, в цьому стилі.
— Простіше кажучи, — втрутився в розмову полковник, — мій приятель спрямовує справи так, щоб створити такі ситуації, за яких злочинець сам змушений зізнатися.
Губер задумливо курив.
— Якщо я правильно вас зрозумів, це означає, що пан Шалго вже наперед знає, хто злочинець. Але дочікується тієї хвилини, коли сам убивця заявить: прошу, я тут, це я вбив.
— Щось подібне, — підтвердив Кара.
— Для мене це надто складні речі, — зізнався Губер. — Мені здається, що в подібних справах хід і темп подій диктує злочинець. Як на шаховій дошці. Ініціативою володіє той, хто починає. А чорні змушені тільки захищатися.
4
Ангел, Мегре — герої багатосерійного англійського детективного телефільму, популярного в Угорщині.