— Мабуть, ви ще звечора грунтовно ознайомилися з матеріалами?
— Так, — відповів Фелмері і попросив дозволу палити. Кара кивнув головою і сам закурив. Мотор працював, як годинник, бетонна смуга виблискувала в променях ранкового сонця. — Віктор Меннел, — почав розповідати лейтенант, — народився в тисяча дев'ятсот тридцятому році в Мюнхені. Якщо не зраджує пам'ять, десятого квітня. За документами керував відділом акціонерного торговельного товариства «Ганза». Мешкав у Гамбурзі. За адресою… — тут він зазирнув у блокнот. — Так, так, Гамбург-1, Шіллерплатц, будинок 3. Нежонатий. Прикмети: зріст 182 см, обличчя довгасте, волосся каштанове, очі карі, бороди й вусів не має.
— Які особливі прикмети? — спитав Кара, обганяючи «шкоду», що повільно сунула по шосе.
— Таких немає, — коротко відповів Фелмері. — П'ятнадцятого червня цього року, — повів він далі, — фірма «Ганза» за підписом свого директора Егона Брауна надіслала листа Угорській Торговій палаті. Згідно Браунового листа, вони мають намір налагодити комерційні зв'язки з угорськими промисловими та торговельними підприємствами. В разі сприятливого відгуку вони, з метою вишукування відповідного ринку, пообіцяли відрядити свого представника в Будапешт. Насамперед їх цікавить фармакологія, кольорова металургія, але готові поставляти також і лабораторне та приладобудівне устаткування й обладнання.
Нагадують, що вони — єдині уповноважені кількох всесвітньовідомих фірм. Палата тридцятого червня відповіла на лист фірми. Лист підписав начальник управління Бела Мартон. Це була звичайна формальна відписка: мовляв, охоче приймуть їх уповноваженого в Будапешті.
— А ви читали цей лист-відповідь? — поцікавився Кара, якого приємно вразила лаконічна і вичерпна відповідь молодої людини.
— Читав, товаришу полковник. Веспремці продиктував мені його текст. — Він очікувально глянув на Кару, чи не має той іще якогось запитання, але шеф мовчав, і він повів далі: — Між першим і десятим липнем вони знов обмінялися листами. Фірма Брауна повідомила, що їх представник, Віктор Меннел, п'ятнадцятого приїде на машині в Будапешт. Управління товариша Мартона відповіло десятого липня, що номер для нього замовлено в готелі «Ройяль». Як свідчать матеріали слідства, Віктор Меннел п'ятнадцятого об одинадцятій годині перетнув кордон у Гедєшгаломі на сірому «мерседесі-280» і без кількох хвилин о чотирнадцятій був у готелі «Ройяль».
— Не квапився, одначе, — зауважив полковник, подумавши, що на «мерседесі» він подолав би цю відстань за коротший час.
— Меннел уперше в Угорщині, — зауважив лейтенант. — Принаймні такі відомості у товаришів з Веспрема. Можливо, їхав повільно, щоб оглянути місцевість.