Основні завдання аграрної політики держави полягають у тому, щоб:
забезпечувати продуктами харчування власного споживача;
захистити внутрішній ринок;
стабілізувати сільськогосподарську діяльність;
зменшити збитковість галузі;
зменшити імпорт товарів;
виробляти конкурентоздатну продукцію;
втілити програми розвитку аграрного ринку в життя;
поновити механізаторський парк;
перейти на нові технології;
створити пільгові засади кредитування і т. ін.
Усе це свідчить про те, що аграрне законодавство зарубіжних країн має ряд новел порівняно з аграрним законодавством України. Аграрним законодавством і правом зарубіжних країни визначається законною вимога цільового використання сільськогосподарських земель, обов'язковість їх обробітку (обов'язок належним чином використовувати свою власність) під загрозою експропріації. Великого поширення набули інститути неподільності сільськогосподарських земель, недопущення їх надмірної експлуатації, принципи придбання права власності на землю за давністю їх володіння або користування. Гарантії та захист прав приватної власності на землю здійснюється в зарубіжному законодавстві через установлення складних процедур її відчуження. Важливого значення надає законодавство та право цих країн участі держави в здійсненні аграрних реформ.