Єврей, здавалося, був уражений думкою про таку можливість, але, зібравши всю свою мужність, відповів:
— Ні, ні, ні! Це неможливо, я і чути не хочу про це. Благословення Отця нашого буде з тобою… І спис твій буде обдарований такою ж могутньою силою, як жезл Мойсеїв.
Вони розсталися і різними дорогами попрямували до міста Шеффілда.
РОЗДІЛ VI
У той час англійський народ перебував у досить скрутному становищі. Річард Левине Серце знаходився в полоні у підступного й жорстокого герцога Австрійського. Навіть місце ув'язнення Річарда було невідоме; більшість його підданих, що зазнавали за його відсутності тяжкого гноблення, нічого не знали про долю короля.
Принц Джон, який був у союзі з французьким королем Філіппом[11] — найлютішим ворогом Річарда, пустив у хід весь свій вплив на герцога Австрійського, аби той якомога довше тримав у полоні його брата Річарда, котрий свого часу зробив йому стільки благодіянь.
Користуючись відсутністю короля, принц Джон вербував собі прихильників, щоб із їх допомогою у разі смерті Річарда сперечатися за престол із законним спадкоємцем — своїм племінником Артуром, герцогом Британським, сином старшого брата, Джефрі Плантагенета. Згодом, як відомо, він здійснив свій намір і незаконно захопив владу. Спритний інтриган і гульвіса, принц Джон легко залучив на свій бік не тільки тих, хто мав підстави побоюватися гніву Річарда за скоєний злочин, але й численну ватагу колишніх учасників хрестових походів. Ці люди повернулися на батьківщину, набувши всіх пороків Сходу, але зубожівши, і тепер тільки й чекали міжусобної війни, аби полагодити свої справи.
До причин, які викликали загальне занепокоєння і тривогу, слід віднести також і ту обставину, що безліч селян, доведених до відчаю утисками феодалів і суворим застосуванням законів про охорону лісів, об'єднувалися у великі загони, котрі хазяйнували в лісах і пустищах, анітрохи не побоюючись місцевої влади. У свою чергу, дворяни, що вдавали із себе самодержавних володарів, збирали у своїх володіннях цілі банди, які мало чим відрізнялися від розбійницьких ватагу.
Але, попри ці негаразди, усі — багаті й бідні, простолюдини і дворяни — з однаковим жаданням прагнули потрапити на турнір. Це було найцікавіше і найрозкішніше з видовищ того часу. Пройшла чутка, ніби турнір, призначений біля міста Ашбі, у графстві Лестерському, відбудеться між прославленими лицарями в присутності принца Джона, що викликало ще більший інтерес, і ранком того дня, коли призначений був початок змагання, юрби людей усіх звань і станів кинулися до місця бойової потіхи.
Місце, обране для турніру, було надзвичайно мальовничим. Біля узлісся великого лісу, на відстані однієї милі від міста Ашбі, розкинулася укрита чудовим зеленим дерном велика галявина, облямована з одного боку густим лісом, а з іншого — рідкими старими дубами. Пологі схили її утворювали в середині широку й рівну площадку, оточену міцною огорожею. Огорожа мала форму чотирикутника із закругленими для зручності глядачів кутами.
Уздовж огорожі були влаштовані особливі галереї, обвішані драпіровками і вистелені килимами. На килимах розкидали подушки, аби дами і знатні глядачі могли тут розташуватися з найбільшими зручностями. Вузький простір між цими галереями й огорожею був наданий дрібномаєтним фермерам, так званим йоменам. Що стосується простолюду, то для нього відвели місця на дернових лавах, улаштованих на схилах найближчих пагорбів.
По самій середині східної галереї, саме проти центра арени, влаштували узвишшя, де під балдахіном з королівським гербом стояло високе крісло, схоже на трон. Судячи з цього, ця почесна ложа призначалася для принца Джона та його почту. Навпроти королівської ложі, у центрі західної галереї, здіймався інший поміст, прикрашений ще строкатіше, хоча й не так розкішно. Там також стояв трон, оббитий червоною і зеленою тканиною; його оточувало безліч пажів і молодих дівчат — найвродливіших, яких тільки могли дібрати. Ложа була прибрана прапорами і знаменами із зображеннями різних емблем торжества Купідона[12]. Пишний напис повідомляв, що цей почесний трон призначений для королеви кохання й краси.
Мало-помалу галереї заповнили лицарі й дворяни, їхні довгі темні мантії становили приємний контраст із більш світлим і веселим убранням дам. Нижні галереї і проходи незабаром були повні-повнісінькі заможних йоменів і дрібних дворян.
Увагу всіх присутніх привернула поява на арені принца Джона та його численного веселого почту. Почт цей складався частково зі світських, частково — з духовних осіб, які були настільки ж ошатно зодягнені і трималися не менш розв'язно, ніж їхні товариші-миряни. З-поміж духовних осіб був і пріор із Жорво, у найелегантнішому костюмі, який тільки він, з огляду на свій сан, міг собі дозволити. Решта почту принца Джона складалася з його улюбленців — начальників найманого війська, кількох баронів, розпусної зграї придворних і лицарів ордену Храму та іоаннітів.
11
Мається на увазі Філіпп IV Август (1165–1223), політика якого була спрямована на зміцнення королівської влади і розширення володінь.
12
Купідон — у давньогрецькій міфології бог кохання, мав вигляд крилатого хлопчика з луком і стрілами.