Слабкий крик вирвався із грудей Ровени, коли вона побачила його. Однак, оволодівши собою, королева турніру примусила себе витримати роль до кінця. Вона поклала на схилену перед нею голову лицаря чудовий вінок, призначений у нагороду переможцеві, і вимовила виразно і спокійно такі слова:
— Дарую тобі цей вінець, сер лицар, як нагороду, призначену доблесному переможцеві на сьогоднішньому турнірі. — Вона замовкла на кілька секунд, а потім додала з твердістю: — І ніколи вінець лицарства не був покладений на більш достойне чоло.
Лицар схилив голову і поцілував руку прекрасної королеви, що вручила йому нагороду за хоробрість, потім раптово похитнувся і впав біля її ніг.
Зчинилося загальне сум'яття. Седрик, який занімів від здивування при раптовій появі свого вигнаного сина, кинувся було вперед, немов бажаючи розлучити його з Ровеною. Але маршали встигли випередити його: угадавши причину непритомності Айвенго, вони поквапились розстебнути його панцир і побачили у нього в боці рану від удару списа.
РОЗДІЛ XI
Як тільки було вимовлене ім'я Айвенго, воно стало передаватися із вуст у вуста і незабаром досягло слуху принца Джона; обличчя його затьмарилось, коли він почув цю новину. Адже всім було відомо, що лицар Айвенго — улюбленець короля Річарда Левине Серце. Серед почту принца заговорили про те, що, мабуть, баронові Фрон де Бефу доведеться тепер повернути замок і маєток, які король Річард подарував Айвенго.
Тим часом Вальдемар Фіц-Урс, який ходив із цікавості подивитися на Айвенго, повернувся до ложі принца.
— Цей звитяжець, — сказав він, — навряд чи завдасть багато клопоту вашій високості, а Фрон де Беф може спокійно володіти своїми маєтками: лицар дуже серйозно поранений.
— Якою б не була його доля, він усе-таки переможець нинішнього дня, — сказав принц Джон, — і навіть якби він був найнебезпечнішим з наших ворогів чи найвірнішим із друзів нашого брата — що майже те саме, — треба залікувати його рани: наш власний лікар подасть йому допомогу.
При цих словах підступна посмішка з'явилась на губах принца. Вальдемар Фіц-Урс поспішив відповісти, що Айвенго уже забрали з арени і ним опікуються друзі.
— Мені було сумно дивитись, — продовжував він, — на смуток королеви кохання й краси: вона мала царювати лише один день, та й той перетворився на день журби. Ця леді Ровена з такою гідністю стримувала свою скорботу, що про її почуття можна було здогадатися лише по стиснутих руках та сухих очах, які дивилися на бездиханне тіло біля її ніг.
— Ми втішимо її скорботу, — сказав принц Джон, — і заодно поліпшимо її рід, видавши заміж за нормана. Вона, мабуть, неповнолітня, а отже, ми маємо королівське право розпоряджатися її рукою. Що ти на це скажеш, де Брасі? Чи не бажаєш одержати землю і доходи, узявши шлюб із саксонкою?
— Якщо землі припадуть мені до смаку, наречена мені, певно, сподобається, і я буду вкрай вдячний вашій високості за це добре діло, — відповідав де Брасі.
— Ми цього не забудемо, — сказав принц Джон. — А щоб не марнувати часу, накажи нашому сенешалю подбати про те, щоб на сьогоднішньому вечірньому бенкеті була ця леді Ровена. Запросіть також і того мужлана — її опікуна, та й саксонського бика, якого Чорний Лицар звалив на турнірі.
Сказавши це, принц Джон зібрався вже подати сигнал до від'їзду з арени, коли йому вручили маленьку записку.
Принц Джон уважно подивився на адресу, потім на печатку, що скріплювала шовкову нитку, якою була обмотана згорнута записка: на печатці він побачив зображення трьох лілій. Принц із явним хвилюванням розгорнув листа і, коли прочитав його, занепокоївся ще більше. Записка містила кілька слів: «Будьте обережні — диявол спущений з ланцюга». Принц сполотнів як смерть. Оправившися від першого потрясіння, він відвів убік Вальдемара Фіц-Урса і де Брасі і дав їм по черзі прочитати записку.
— Це значить, — сказав він ослаблим голосом, — що брат мій Річард здобув волю.
— Можливо, це фальшива тривога чи підроблений лист? — запитав де Брасі.
— Ні, це дійсно почерк і печатка самого короля Франції, — заперечив принц Джон.
— У такому разі, — запропонував Фіц-Урс, — саме час нашій партії зосередитися в якомусь збірному місці, наприклад в Йорку. Через кілька днів, певно, буде вже надто пізно.