Мовець висував різні доводи, намагаючись пристосуватися до поглядів кожного, з ким мав справу; і вони справили потрібне враження на дворян, що приєдналися до партії принца Джона. Більшість з них погодилася приїхати до Йорка, де вони мусили остаточно домовитися про коронування принца Джона.
Пізно ввечері Вальдемар Фіц-Урс, змучений усіма цими клопотами, хоча й задоволений результатами своєї праці, повернувся до замку Ашбі. Біля входу в один із залів він зустрівся з де Брасі, який змінив свій ошатний костюм на зелений короткий камзол і штани того ж кольору, надяг шкіряну шапочку, привісив збоку короткий меч, перекинув через плече мисливський ріг, а в руках тримав довгий лук.
— Що це за маскарад, де Брасі? — сказав Фіц-Урс із прикрістю. — Хіба час займатися перерядженням, мов на святках, тепер, коли вирішується доля нашого вождя, принца Джона! Чому ти разом зі мною не пішов до цих легкодухих боягузів, що від одного імені короля Річарда жахаються, як діти від слова «сарацин»?
— Я займався своїми справами, — відповідав де Брасі спокійно, — так само як і ви, Фіц-Урсе, займалися вашими.
— Це я займався своїми справами! — вигукнув Вальдемар. — Ні, я залагоджував справи принца Джона, нашого спільного патрона.
— Але хіба при цьому ти думав про щось інше, — сказав де Брасі, — крім особистого блага? Годі, Фіц-Урсе, ми з тобою добре знаємо один одного. Тобою рухає честолюбство — я прагну до насолоди, і те, й інше відповідає нашому віку. А щодо принца Джона ми однієї думки. Він надто слабка людина, щоб стати рішучим монархом, надто деспотичний, щоб бути приємним монархом, надто самовпевнений і зухвалий, щоб бути популярним монархом, і надто хиткий та боягузливий, щоб довгий час залишатися монархом. Але це саме той монарх, за царювання якого Фіц-Урс і де Брасі сподіваються піднестися і процвітати; а тому ви допомагаєте йому своєю політикою, а я — добрими списами моїх вільних дружинників.
— Гарний союзник! — мовив Фіц-Урс нетерпляче. — У вирішальну годину удає з себе блазня! Скажи, будь ласка, навіщо ти затіяв цей безглуздий маскарад?
— Аби добути собі дружину, — холоднокровно відповідав де Брасі. — У цьому самому вбранні я маю намір напасти на череду саксонських биків, що виїхали сьогодні з Ашбі, і відібрати в них красуню Ровену.
— Чи ти з глузду з'їхав, де Брасі! — вигукнув Фіц-Урс. — Подумай, адже ці люди, хоча вони і сакси, багаті та впливові. Вони мають повагу своїх одноплемінників, таких знатних саксів лишилося небагато.
— А треба, щоб жодного не лишилось, — вперто сказав де Брасі. — Слід довершити справу завоювання.
— У всякому разі тепер не час цим займатись, — мовив Фіц-Урс. — Наближається смута. Нам необхідно заручитися співчуттям народу. Пам'ятай, що принцеві Джону доведеться скарати кожного, хто скривдить народних улюбленців.
— Подивимось, нехай він тільки насмілиться! — сказав де Брасі. — Тоді дізнається, яка різниця між підтримкою таких славних хлопців, як мої, і цього наброду саксонських бовдурів. Утім, я і не збираюсь одразу повідомляти своє ім'я та звання. Хіба я в цій одежі не скидаюся на сміливого мисливця з тих, що весело сурмлять у ріжок? В усьому звинуватять розбійників з йоркширських лісів. У мене вірні вивідачі, і я знаю, куди поїдуть сакси. Сьогодні вони ночують у монастирі святого Вітольда, або, як його називають сакси, Вітольда в Бертоні на Тренті. А завтра дістануться саме до нашої засідки, і ми, мов соколи, налетимо на них. Отут я раптом з'явлюсь у своєму звичайному вбранні, розіграю роль люб'язного лицаря і звільню нещасну красуню із рук грубих викрадачів. Я супроводжуватиму її до замку Фрон де Бефа або відвезу до Нормандії, якщо знадобиться, і доти не. покажу родичам, доки вона не стане законною дружиною Моріса де Брасі.
— Що й казати, план хоч куди, — сказав Фіц-Урс. — Я навіть гадаю, що ти не сам його придумав. Слухай-но, де Брасі, скажи відверто, хто тобі його підказав і хто взявся тобі допомагати? Адже твій власний загін, здається, далеко звідси, ледь не в Йорку.
— Якщо тобі неодмінно хочеться це знати — будь ласка, — відповів де Брасі. — Це задумав Бріан де Буагільбер, а первинна думка належить мені. Буагільбер допоможе мені вчинити напад; він зі своїми людьми гратиме роль розбійників, а потім я, змінивши одяг, відіб'ю в них красуню.