— О, Зіґ… — шипіла Нікта, ковтаючи сльози.
Клац-клац.
Хаотична богиня лежала на руках Дітріха, хапаючи ротом повітря, наче не могла ніяк його вдихнути.
Стовпи — такі близькі, але такі недосяжні — зібрались гуртом і про щось перемовлялися.
— Вони що — вирішують, як нас краще вбити? — здавлено мовив Персі.
— Замовкніть! Триматись! — гаркнула Баст. — Якщо ми й помремо, наші душі легші від пір’їни!
Лицар-драконоборець таки не підвівся. Нікта ридала.
— Атакуємо ще! — Адіті роззирнулась. — Усі, хто може, давайте…
Вона спиралася на одну ногу, бо другу розтинала рана й заливала кров.
— Ваша сила не торкає нас, , — похмуро сказав сивий Стовп, якого Аматерасу вранці звала Древом Десяти. — Ви не змогли прийняти цього одразу, але тепер бачите — чинити спротив даремно.
— І справді…
Закс Нортон захихотів. Він уже стояв на ногах. Попри кіптяву і подряпини, серйозних ушкоджень хлопець не отримав.
Клац-клац.
Він пішов уперед, привертаючи увагу Стовпів. Ті перервали свою нараду й подивилися на самотню постать рудого студента, котрий поводився надто нахабно для того, хто зараз загине.
— Я ж наче всі сили забрав у вас, грішники, — зауважив найвищий з-поміж Стовпів.
— Звичайно. Тому ви такі неймовірні і непереможні, — Закс похитувався з п’яток на носки, як робив завжди, нервуючи, а тоді раптом сплеснув у долоні, наче згадав щось надзвичайно цікаве. — Але все ж був випадок, коли вам добряче дісталось від богів Академії. Від Тріади… Чорт! — хлопець іще раз сплеснув у долоні й подмухав на них. — Не думав, що це буде !
А тоді він зареготав.
— З’їхав з глузду від переляку? — протяжно спитала Сансара.
— Завершуймо, — запропонував Град Богів.
— Так. , — сміх Зака стих так раптово, як і спалахнув. Він сплеснув у долоні втретє, і між долонями щось промайнуло з гучним скреготом.
Клац-клац-клац.
Нитка порвалася.
Браслет зісковзнув із зап’ястя.
Рен побачила тільки, як чорні намистини розсипаються. Чорні намистини з браслета, який не міг, не мав порватися. Чорні намистини, як у всіх її страшних снах, у всіх видивах. Вони посипалися градом до Закових ніг, а він заволав:
— Громовержцю, пробудись!
Наступної миті спалах сотень блискавок розітнув небо, засліпив усіх, і світ втратив свою форму.
Розділ 12
Сімейні проблеми Хранителів Всесвіту
Світло вирувало і влягалося неквапом, мовби пручалося з усіх сил, щоб не зникати.
Перше, що Рен побачила, підводячись із землі, — Зак відступив на кілька кроків назад і скинув рукавички. Він хитався, мов захмелілий. Чорні намистинки лежали довкола. Обличчя хлопця просвітліло, коли він повернувся до Рен. Кутики губ здригнулись і смикнулися вгору, і дівчина негайно подумала, що це найзворушливіша усмішка, яку вона будь-коли бачила. Неймовірно щаслива. Неймовірно сумна.
— Я скоро помру, — мовив Зак, опускаючись на коліна. Його слова були повні цілковитої певності й усвідомлення.
Він узяв обличчя Рен у свої долоні — обдерті, обгорілі — і поцілував в обидві щоки.
— Я тобі помру! — дівчина піймала його долоні і стиснула. — Поговори ще тут…
Зак осміхнувся слабше, проте тут їхню увагу відвернули. Світло довкола розтануло. Розряди струму витанцьовували на камінні. Стовпи, ошелешені й відкинуті неочікуваною атакою, приходили до тями. Сансара більше не усміхалася. Колеса в її косах переламалися та стирчали, мов іржава арматура. Проте ні вона, ні жоден із її супутників про людське око не постраждали, коли не враховувати шоку на їхніх обличчях і дрібних порізів, які сочилися червоною, геть людською кров’ю.
— Він мав сильніше їх уразити, Громовержець — він же був і в тій легендарній Тріаді з минулого, коли ще Ніка… — пробурмотів Закс вражено, а тоді залився сміхом. — Оце пощастило: розіграв останню карту — і нульовий ефект! Ми таки приречені…
— Ну ти й видав, Нортоне, — Енлілеві очі розширились і сяяли від збудження. — Це було блискуче! Але — це було?
— Таємний козир. Більше я так не зможу.
— І немає сил більше продовжувати атаку, — шепнула Адіті.
— Достатньо переконати їх у нашій змозі вистояти — настільки, щоб вони відступили, — відказав Закс. — Громовержець бодай вивів їх із рівноваги, потрібно довести діло до кінця. Ми можемо. Ми мусимо.