Нікта зітхнула, і прогіркла усмішка ожила на її губах. Рен була певна: далі богиня ночі опустить косу і неодмінно прийме його, цього буремного Амона Діоніса, у своє завжди відкрите серце. Якщо досі ще не прийняла…
Сама ж Рен піймала себе на думці, що не може підвестися. Вона сиділа на уламку плити, розглядаючи посічені порізами руки, і важко дихала. Хоча з моменту, коли Стовпи щезли, збігла заледве година, дівчині здавалося, що між учорашнім вечором і світанком, який насувався, пролягла така глибоченна прірва, що їй не вдасться переметнутися ще довго між «тоді» і «потім».
— То що, друзяко, приїхали? — незнайомий голос пролунав нізвідки.
Закс Нортон, який так само у втомленій знемозі сидів поруч із Рен, задер голову і шепнув:
— Приїхали… друзяко.
Розділ 13
Обіцянки треба виконувати
— Я не жартував, коли сказав, що помру, — глухо мовив Закс.
Рен не вірила власним вухам. Не хотіла вірити. Її тіпало, і всі слова проходили повз. У голові дзвеніло лише те його спокійне твердження: я скоро помру. Вони сиділи на уламках плит, і ніхто не підходив, очевидно, думаючи, що Нортон і Савітрі потребують часу наодинці. Що вони не наодинці, а втрьох із безтілесним голосом, знали тільки Закс і Рен.
— Я шукав Ґайю, — здушеним тоном почав Зак. — Ти вже знаєш це.
Рен мовчки кивнула, проганяючи думки, що вони щойно вирвались із кігтів неминучої смерті, а для Зака це вже нічого не означає.
— Вона пішла в Академію. І зникла. Ну, ти в курсі — щезла з нашого світу. Я мав її знайти. І отоді — мов у відповідь на моє бажання — тоді з’явився він. Пообіцяв мені свою силу, щоб я міг піти по слідах Ґайї в Академію богів. — це навіть звучало тоді неймовірно! Я отримав можливість навчатися тут і паралельно шукати сестру чи бодай її сліди, але після того, як здійсню свій задум… далі час допомогти йому. Є один ритуал. Ота книга, що колись потрапила в руки Медеї. Ритуал, який міг відкрити йому шлях сюди, — Зак провів пальцями по зап’ястю, але браслета там уже не було. — Він дав мені все. І оту могутню силу верховного бога — Громовержця. Після того як я використаю її, настає мій час допомагати.
— І… як? — видихнула Рен, хоча знала єдино правильну відповідь.
— Ритуал мав пройти в стінах Академії. Я — жертва. Бога на ім’я Закс немає і ніколи не було.
— І весь цей час…
— Весь цей час я тобі, що не можу зближуватись ні з ким. Який сенс у цьому, коли ти однією ногою в могилі?
— Ні. Не те. Весь цей час ти тримав це в собі? — Рен подивилась на Закову напружену постать. — Нитки вже зростаються. Все, його бажання здійснено. То як вашу угоду скасувати?
— Ніяк. Я скоро маю померти. Після того як розірвався браслет, пішов відлік, аби не було спокуси втекти.
— То збери його назад, свій браслет!
— Не можу. Тільки Зевсові це до снаги. А він не може потрапити сюди, — Зак занурив пальці у волосся й потупився.
— Не вірю, — Рен теребила сережку з крейдою. — Має знайтися лазівка. Для всіх завжди знаходиться!
— Це не гра, Рен. Це не практичне Діти чи Одіна.
— Має. Бути. Щось.
Закс схопився на ноги.
— О, то це славнозвісна мрієроста Савітрі? — третій голос знову зазвучав нізвідки.
Хлопець зблід і пролепетав:
— Як тобі вдається тримати контакт із цим світом?
— Друзяко, після того як цілковито ненормальна кількість енергії побувала тут, Стовпи обох сторін і ще тіньова Тріада пробігали, здається, я маю більше шансів пробитися хоч голосом.
— Ти — Зевс Громовержець? — холодно спитала Рен.
— Блискуче! Так, молода богине Савітрі.
«Той самий Зевс. Один із найсильніших випускників Академії. О бо-оги…»
— Чудово. Як врятувати Зака від вашої домовленості? — Хоч він і не міг їх бачити, Рен склала руки на грудях.
— Ох, яка ти запальна. Одразу до справи?
— Зевсе, замовкни! — Закове лице розчервонілося. — Інакше я…
Проте голос не послухав його.
— Взагалі-то, шанс іще є. Якщо ти, юна мрійнице, допоможеш мені.
— Зевсе, не втягуй її.
— Куди не втягуй? — насторожилась Рен, сповнена рішучості зробити що завгодно.
— Друзяко, спокійно. Отож…
— Зевсе!
— …Савітрі, якщо ти виростиш мрію для мене та Ама-мі…
— Ні. Я — твоя жертва. Тільки я, — Закс стиснув кулаки так, що кісточки на фалангах побіліли.
— …то я зможу дістатися сюди і вчасно відновити браслет, який містить у собі життя твого безцінного Нортона. І він не помре. І все буде добре.