Ні-ка.
«Щось не те з твоєю аурою. Наче сама ти », — казав колись Енліль.
Ніка, богиня перемоги.
Ніка — так помилково назвав її Історик під час нещодавньої зустрічі.
«Ти впевнена, що ти Савітрі?» — спитала Афіна, коли прийшла в Академію.
«Тебе немає!» — переконували голоси божевілля. І виявилися праві.
Ніка.
Усе проясніло, і Рен діткнувся спокій.
— Хтось із вас двох усе мені пояснить?
Савітрі похитала головою, а тоді поправила довгу шаль:
— На жаль, я вже мушу піти. Хтось мусить піти, аби ти повернулася.
— Савітрі… — тільки й устигла сказати Рен, простягаючи до неї руку, проте принцеса з давньої легенди загадково всміхнулась, заперечно похитала головою і сміливо повернулася до світла попереду.
Вона пішла вперед, похитуючись у такт лише їй чутній музиці. Вона щасливо сміялася, коли кликала Сатьявана, і квіти розпускались у її волоссі, і дзенькіт браслетів завмер у повітрі навіть тоді, коли найбільша мрійниця розчинилась у білому-білому, як початок усього сущого, світлі…
— Вітаю, юна богине! — цей голос прозвучав раптово, щойно Савітрі зникла, але Рен не здивувалась ні краплі.
Ніка легко кивнула і звіялася, мов вітер…
— Я майже очікувала нашої зустрічі, — Рен подивилась у темні очі, котрі завжди горіли незбагненним інтересом, і зітхнула. — То що — може, сьогоднівирозкажете мені захопливу історію?
Історик усміхався. На його плечах була та сама шкірянка з шипами, що й минулого разу.
— Рендалл Савітрі, радий бачити тебе цілою і неушкодженою, — заявив він, широко розкриваючи руки для обіймів, проте дівчина не зрушила з місця.
— Я померла, — повідомила вона. — Це не найприємніше, що зі мною ставалося, тож залиште ці жарти при собі.
— Вибач. І давай знову на «ти», — Історик наблизився й уважно подивився на Рен, наче намагався роздивитись щось .
— Савітрі, Ніка, Рендалл, — мовила дівчина тихо. — Давай. Розповідай. Для чого ж ти тут?
— Я записую історію…
— Чи твориш її?
— Юна богине, ти…
— Я — хто? Чи що? взагалі коли-небудь існувала?
— Це дивна і заплутана історія, — чоловік зітхнув. — Принцеса Савітрі жила дуже давно. Її душа чекала свого часу в Колисці. А от Ніка, богиня перемоги, мала переродитися найближчим часом, але… не можна було дозволити їй цього.
— Чому? Це порушення правил.
— Я тих правил не встановлював. Просто богиня перемоги, вона мовби… Вона притягує успіх до себе та до всіх, хто її оточує. Викривляє реальність так відчутно, що…
— Я не притягувала жодного успіху, — заперечила Рен. — Та я була однією з найслабших.
— Саме так. Та якби Ніка переродилась і прийшла в Академію відкрито, то цей випуск був би .
— А що в цьому поганого?
— Те, що таке везіння в усьому — , — голос Історика звучав так, наче він вибачався. — Це унікальна навичка богині перемоги. Пригадай-пригадай, ти відчувала це — і не кажи, що не так! Ви могли б… наприклад, убити Стовпів Всесвіту чи Мойр і принести страшну руйнацію та порушення гармонії. Ви ж вивчали це: колись в Академії дали відпір Стовпам, бо з богами тоді була Ніка. Чи Вікторія. Я вже не пригадую деталей.
Рен зіщулилась. Вона згадала, як колись Зак сказав, що бере її в інші світи, бо відчуває, наче вона принесе йому перемогу.
— Але вони теж могли б убити нас. Знищити безліч душ. Зруйнувати Академію. І задля чого? Задля дрібної образи?
— Бачиш, вони остерігаються того ж, чого й Мойри. Що ви, темні і світлі, переступите через свою споконвічну ненависть, зіткнення енергій приведе світи в шаленство і втопить їх у Хаосі.
— Сефірот сказав, що в нас є шанс. Та, власне, нас не вбили тільки через заступництво тіньових.
— Бо світлі і тіньові споконвіку протистояли одні одним. Бо надто схожі і водночас надто різні. Знаєш, як це дратує: бачити своє віддзеркалення й усвідомлювати, що воно від тебе ліпше?
— Поняття не маю.
— Просто уяви. Та це протистояння — воно необхідне, Рендалл. Бо в ньому зароджуються живлющі іскри, які спонукають і тих, і інших до дії. І все рухається, і колесо обертається… Якби ж усі знали, що в тобі спить Ніка, тоді вони б розуміли, що їхні задуми здійсняться. Аматерасу знала б, що зможе зростити Нитки й зустріти Зевса. Амон знав би, що знайде дочку Хаосу і зможе розпочати місію, котру він доручив Діонісові… А так не має бути. Бо горіння ваших душ сповнює вогнем усі світи. І щоб ці душі палали, потрібні…