— Афіна Паллас, — прошепотіла Аматерасу.
— Так. Але Геката теж мала допомогти. Вона казала, що пришле свого спадкоємця в Академію.
— Покровителька чаклунства, — Рен одразу ж пригадала, про кого йшлось. — Вона виконала свою обіцянку. Її учениця двічі мене мало не вбила. До іншого мандрівника в часі вона злякалася підступатися, бо він надто могутній.
— Вона хотіла як краще, — скорботно відказала Герес.
— Ні, — відрізала Аматерасу. — Вона хотіла справити враження на Цукійомі. На мого брата. Ось тільки Геката не знала, що розірвані Нитки не закривають ходу на тіньовий бік. Вона програла, сама відрізавши себе від світу Цукійомі.
— Дивні речі відбуваються, — обережно мовила Герес. — Я не можу уявити, щоб тіньові прийшли на допомогу.
— Перш за все, це підопічний Зеусу всіх нас здивував, — Аматерасу всміхнулася. — Ти могла б узагалі уявити, що Громовержець передасть свою силу хлопчиськові, якого навіть немає в Словах? А те, що богиня перемоги буде весь цей час у нас під носом? А те, що студенти стануть на бій зі Стовпами Всесвіту? Або що в нас зустрінуться богиня ночі і бог сонця, котрі покохають одне одного? А як щодо того, що тіньові не просто прийдуть на допомогу, а ще й приведуть Стовпів зі свого боку?.. — Усмішка Аматерасу ставала все ширшою, і врешті вона додала: — Ми живемо в надзвичайні часи, Герес!
Після цього Аматерасу попросила Закса і Герес залишити її наодинці з Рен. Вона вийшла з-за столу, вперла руки в коліна — зовсім як це робила Бентен — глибоко вклонилась. І подякувала.
— Я пішла на ризик перед першим візитом Сансари, — повела директорка далі. — Попросила брата заховати Діоніса так, щоб його ніхто не знайшов. Бо хто вирішить шукати в тіні бога сонця? Ніхто. Цукійомі погодився з однією умовою: я повинна після закінчення цієї історії прийти до нього. І залишитися.
— Але ж ви не можете, — заперечила Рен, уже розуміючи, чому усмішка на устах Аматерасу така сумна. — Тіньовий бік уб’є вас.
— Саме так. Але брат завжди прагнув володіти мною, бути поруч. Тож я вирішила, що це не така вже й велика ціна. Діоніс розповів мені про своє завдання від Амона, і я повірила в нього. Бо тільки двоє богів, які мають у собі як темряву, так і світло, зможуть стати надійним мостом, — вона плеснула в долоні й розсміялася. — Того дня, коли Діоніс зрозумів, що Колесо Долі майже наздогнало його, він виклав мені геть усе. Він сказав, що згоден здатися Сансарі й загинути як грішник, якщо я так накажу. Отоді я й зрозуміла, що коли щось у моєму житті має сенс, то ось він — момент, коли я можу зробити справді важливий крок.
— А як же ваша мрія? Про Намисто і про Зевса?
— Моя мрія здійснилася. Нитки і він. Вічність і секунда — це насправді одне й те саме. Знай: я дякую тобі. І піду на той бік, сповнена радості й гордості за своїх студентів. Сповнена любові і спокою. Знай: твоя жертва не була марною. Ти здійснила мою найбільшу мрію, Рендалл Ніко. Ти перемогла.
Наступні кілька днів Ренпам’ятала уривчасто. Коли вона зазирнула в госпіталь до Нікти, замість емоційного вітання вічна ніч кивнула з розумінням, наче запрошувала на довгу-довгу розповідь. І Рен почала. Чомусь здавалося: Нікта повною мірою здатна зрозуміти метання принцеси Савітрі разом із Нікою.
— І хто ти тепер? — спитала подруга, коли вислухала все.
— Історик сказав, що мені самій це вирішувати, — Рен поправила волосся. — Думаю, я все та ж сама персона. Принаймні змін не відчуваю. Лише варто офіційно додати Ніку до свого імені. Хоч на пам’ять.
— Тобі личитиме. Раніше я думала, що до твого імені додасться «Нортон», але «Ніка» теж нічого.
— А в тебе що та як?
Дівчина закотила очі.
— Зіґфрід віддав за мене життя. А я його… скажемо прямо: зрадила. Діоніс віддав за мене півжиття. А потім виявилося, що це через пророцтво, яке нашепотів йому Амон. Взагалі, я тепер не розумію, хто він, але вже люблю його більше за всі світи. Я пропаща богиня?
— Не мені судити, — тихо і твердо відповіла Рен, згадуючи останню розмову із Зіґфрідом. — Думаю, вони обидва люблять тебе дуже сильно. Любов — це не те, що можна вимагати. Не те, за що можна звинувачувати. Тобі зараз залишається тільки бути відвертою і робити те, що правильне для тебе. Одне я маю додати: те, що зробив Зіґфрід, — на це були вагомі причини.