— герой давньогерманського епічного циклу про лицаря, який опиняється у вигнанні та долає численні перешкоди.
— у шумеро-аккадській міфології один із верховних богів, персоніфікація природних сил, який водночас утілює вітер, землю й грозу. Енліль мав двоїстий характер. З одного боку, він добрий і дбайливий, бо, за легендою, відділив небо від землі, щоб на земній тверді могли жити люди, створив сільськогосподарський реманент і навчив людей землеробства. З іншого боку, його знають і як підступного, жорстокого бога, який насилає стихійні лиха, спричинив усесвітній потоп і взагалі — вередливий та дратівливий.
— у давньогрецькій міфології богиня розбрату, суперечок і чвар. З одного боку, вона розпалює ворожнечу, з іншого — уособлює дух суперництва і має також позитивний образ.
— верховний бог у давньогрецькій міфології, повелитель грому та блискавок, тому його ще називають Громовержцем. Зевс скинув правління свого батька Кроноса і став верховним божеством. Законною дружиною Зевса стала Гера, проте їхній шлюб не є міцним, оскільки бог постійно зраджує їй з богинями чи смертними жінками, а Гера, котру з’їдають ревнощі, намагається мститися всім.
— один із найважливіших персонажів германо-скандинавського епосу, герой «Пісні про Нібелунгів». Зіґфрід могутній, здійснив безліч подвигів, серед яких — перемога над драконом. Обмастившись кров’ю чудовиська, воїн здобув невразливість, проте на спині залишилася єдина точка, куди його можна було поранити, — туди пристав листочок липи і не потрапила кров дракона. Щоб одружитися з принцесою Крімгільдою, Зіґфрід допоміг братові коханої Ґунтерові здобути руку діви-валькірії Брюнгільди. Він пройшов випробування замість Ґунтера, переміг Брюнгільду й викрав її пояс та перстень (за деякими трактуваннями, це символізує також втрату невинності). Проте згодом валькірія дізналася про обман і помстилася Зіґфрідові. Один із його атрибутів — легендарний меч Ґрамр, який колись належав верховному богові Одіну.
— у скандинавській міфології Світове Дерево, яке підтримує всі дев’ять світів.
— верховне жіноче божество у шумерів. Спершу була богинею родючості й кохання, згодом отримала покровительство над сексуальністю, війною, правосуддям і багатьма іншими категоріями впливу. В аккадців, вавилонян та ассирійців трансформувалася в образ богині Іштар.
— в індуїзмі бог дощів та блискавок, непогамовний воїн.
— верховна богиня аккадської міфології. Образ Іштар сповнений суперечностей, оскільки вона покровителька як сексу та народження, так і війни. Асоціюється з шумерською Інанною, а також Астартою й Ашторет.
— один із дев’яти світів у скандинавській міфології. Непривітний край, населений велетнями, які загрожують людям у Мідґарді та богам в Асґарді.
— у давньогрецькій міфології горда королева, яка накликала на себе гнів бога морів Посейдона, тож він помістив її на небо й перетворив на сузір’я.
— у давньогрецькій міфології титан та один із найдавніших божеств, утілення початку і кінця, бог часу, суворий і жорстокий верховний правитель. Кроносу навіщували, що його позбавлять влади свої ж діти, тож він пожирав їх, але згодом був повержений Зевсом.
— в індуїзмі богиня успіху, талану, уособлення краси.
— у скандинавській міфології підступний бог бешкету, жартів та обману.
— у давньогрецькій міфології підступна та сильна царівна-чаклунка, жриця богині чаклунства Гекати. Коли до дому її батька прибули герої-аргонавти з Греції, щоб здобути золоте руно, вона закохалася в їхнього лідера Ясона. За допомогою своїх магічних сил допомогла йому пройти випробування, убила свого батька і брата, щоб Ясон отримав бажане, і втекла з ним до Греції. Коли після численних мандрів та пригод Ясон забажав одружитися з іншою, Медея вбила своїх синів від нього, отруїла його наречену і втекла.
— в індуїзмі священна гора, яка є центром усіх матеріальних та духовних світів.