Професорка Нут поморщилася, наче погано розчула.
— Ви зробили ?
Розділ 2
Всесвітній потоп вирішує всі проблеми
— Вітаю, ви нас усіх здивували! — повідомила директорка після довгих перемовин із колегами.
Останню годину Рен провела в кабінеті Аматерасу, вслухаючись у розмову тієї з професоркою Нут і грізним на вигляд сивим викладачем. Виявилося, що того звати Одіном і він не абихто, а перший заступник очільниці.
Зі слів викладачів випливало, що Савітрі зробила щось геть незвичайне, а також що — це не . Бо сили мрієрости не приписували. Хто така , Рендалл не уявляла.
Поки точилася суперечка, вона розглядала прилади на полицях. Один із них нагадував автомат, який за дріб’язок із кишень видає круглі цукерки. Тільки замість цукерок усередині ховалися медові намистини з яскравим полиском — зовсім як її кулон. Дівчина не могла їх роздивитися зі свого місця в м’якому кріслі. Та вставати й підходити ближче, поки про неї говорять сама директорка і двоє викладачів, здавалося нечемним. Хоча ті й не звертали на Рен жодної уваги.
— …Але якщо вона не Савітрі, — стишила голос професорка Нут, — то маємо ще одну кандидатку.
— Так, на жаль, — погодилася директорка. — Це обговоримо згодом. Наразі треба призначити їй координатора.
— Інакше вона ж тут помре. — Нут поправила масивні окуляри. Вони, як і її обтяте над плечима волосся, відсвічували синявою.
Рен втиснулась у спинку крісла. Помирати їй, певна річ, не хотілося. Не після аварії, яка вже відібрала ледь не всі спогади та півроку життя.
Заступник захрускотів пальцями.
— Знадобиться сильна противага. Та й захист не зашкодить, поки вона така слабка, як…
— Як і всі новенькі, — хутко перебила Аматерасу. Здається, вона єдина пригадувала, що Рендалл їх слухає. — То кого порадите? Може, Енліля? Він останнім часом має знудьгований вигляд на індивідуальних.
— Я проти того, щоб навантажувати його турботою про нових студентів, — заперечив Одін. — Претендент на Тріаду повинен зосередитися на завданнях вищого рівня.
— Може, Дін? — запропонувала Нут. — Вона товариська і доволі сильна, проте не настільки, щоб опинитися поруч із Енлілем та Агні.
— Фрігг Дін зайнята. А ще — я б не радив нікого скидати з рахунків, поки ми не зняли бодай стихійного ліміту.
— А чому б не Нортона? Він, звичайно, не дарунок Колеса Долі, зате і спуску їй не даватиме.
Зачувши ім’я рудого студента, Рен прислухалась уважніше.
— А це ідея, варта спроби. Вони сьогодні вже мали спільне завдання від мене і навіть не повбивали одне одного, — погодилася директорка, постукуючи кісточками пальців об край столу, і вигукнула: — Нортоне-е!
За мить щось зашипіло, наче в поламаному телефоні.
— Пані директорко? — Голос Закса, навіть викривлений шипінням, важко було не впізнати.
— Від сьогодні будете координатором Савітрі. Допоможете їй звикнути та заодно розвинете свої навички спілкування без гаратання людей головами об столи.
— Вибачте, не буду, — відповів хлопець із підкресленою ввічливістю. — Мені вистачає роботи після вимушених пропусків. Дякую за розуміння.
Аматерасу безмовно закотила очі, тоді шепнула щось — і зв’язок перервався. Внутрішній голос підказував Рен, що її щойно врятували від страшної рудої проблеми на всю голову.
— А в його сестри були виняткові показники — любо пригадати, — зітхнула професорка Нут так, наче мала напоготові дані про успішність студентів за багато років. — Зірка Академії, Ґайя Нортон…
— Краще б до нас прийшла сестра нинішньої Зірки, Агні.
— Колеги, спокійно, — озвався Одін. — Оберімо безвідмовний варіант — пропоную призначити Діке.
— Отже, проблему вирішено, — Аматерасу обірвала зв’язок із Діке, яка погодилася негайно, і задоволено всміхнулась, поправляючи довгі рукави сукні, вимережані золотавими нитками. — Савітрі, координаторка допоможе в усіх питаннях. Розклад у вашій правій кишені, він оновлюватиметься щотижня або в разі термінових змін. Картка для стипендії — у лівій. Нараховуватиметься щомісяця, з першого по третє число. Сума залежатиме від ваших успіхів чи невдач.