Радуйся, Іове, преславний угоднику Божий і обителі Почаївської окрасо.
Кондак 6
Проповідувати бажаючи православ’я у своєму краї, всеблаженний, як на острові Дубенському, так і на горі Почаївській, ти роздавав божественні книги для навчання вірним, ще ж і друком печатати їх у своїй Почаївській друкарні ти повелів, і разом з ними архієрейські послання і багато різних молитов, щоб усі, хто читав їх і по них молився, правдиво співали Богові: алилуя.
Ікос 6
Засяяв ти як зоря, що зійшла на Українські землі, угоднику Божий, коли заради церковних потреб через панування унії був ти на соборі святих отців у богоспасаємому граді Києві, де у святій Києво-Печерській лаврі, преподобні отці якої, що спаслися від злого нашестя Батия, заснували в давнину Почаївську обитель, ти з клятвою обіцяв разом з іншими твердо і незмінно стояти у православній вірі, і ніяк і ніколи не думати про відступлення в іновір’я, і в цьому народ український напоумлювати; тому чуєш від усіх:
Радуйся, чисте дзеркало апостольських передань; радуйся, живоприємне джерело істинних кафоличних правил.
Радуйся, бо ти премудро знищував єретичне баснослів’я; радуйся, мудрий вимірителю глибин православних догматів.
Радуйся, божественний орга́не, що заграв нам спасительне вчення.
Радуйся, Іове, преславний угоднику Божий і обителі Почаївської окрасо.
Кондак 7
Христос Господь і преблага Пречиста Матір Його, бажаючи явити на тобі, отче, невимовне провидіння Своє про святу Почаївську гору, дарували тобі силу і премудрість благоуспішно подвизатися проти найлютішого ворога твоєї обителі, зловірного боярина Андрія; бо ти примусив його справедливим судом повернути монастирське майно, повелінням його пограбоване, і його до примирення з собою і з ченцями своїми ти привів, співаючи Богові суду і правди: алилуя.
Ікос 7
Нове своє недослідиме провидіння показав Господь Почаївській обителі, коли, слідуючи твоєму бажанню, поважний боярин Федір і Єва, благородна дружина його, на свої кошти збудували на верху Почаївської гори велику і красиву церкву, щоб вмістити в ній цільбоносну стопу Божої Матері, де й ікону Її чудотворну поставив, слухаючи від усіх:
Радуйся, Тройці Живоначальної, в ім’я Якої ти сам освятив новий храм, обраний поборнику; радуйся, Пречистої Богородиці ради стопи Її й ікони Почаївської найкращий поклоннику.
Радуйся, бо, турбуючись про благоустрій обителі твоєї, ти власноручно насаджував сади на горі Почаївській; радуйся, бо заради забезпечення водою обителі і всього селища Почаївського ти сам викопав ставки́ під горою Почаївською.
Радуйся, все майно монастирське ти сам охороняв від злодіїв багаторазово вночі, і, піймавши їх, на істинну путь ти настановив їх.
Радуйся, Іове, преславний угоднику Божий і обителі Почаївської окрасо.
Кондак 8
Дивне і чудесне житіє твоє, як і успіння твоє, преподобний отче. Бажаючи відійти від цього тимчасового життя, ти сподобився від Господа такої прозорливості, що день і годину твого відходу ти прорік за тиждень. У визначений день і годину, після Божественної літургії, тобою звершеної, ти мирно спочив у Господі без усякої болісті, не перестаючи співати Йому: алилуя.
Ікос 8
Весь народ почаївський і всі навколишні люди були у страсі, побачивши світло, що виходило від гробу твого через сім років після твого успіння, угоднику Божий, бо не розуміли, звідки і чому виходить це проміння. Тоді ти сам явився у сонному видінні митрополиту Київському Діонисію, сповіщаючи, що Бог хоче через нього відкрити святі мощі твої; почувши це, православний архієрей виголосив про тебе:
Радуйся, трудівнику добрий, бо ти з ранку до вечора протягом столітнього життя благочесно працював у духовному винограднику; радуйся, бо ти охоче поніс тяжкість і спеку багатотрудного твого життя заради Господа.
Радуйся, бо заради цього не залишилася душа твоя у пеклі, ні плоть твоя не побачила тління; радуйся, благий раб і вірний, що за безмірні подвиги твої ти увійшов у радість Господа твого.
Радуйся, світильнику, якого не захотів Бог, щоб він ховався під спудом, а щоб був поставлений на свічнику для всенародного бачення і поклоніння.
Радуйся, Іове, преславний угоднику Божий і обителі Почаївської окрасо.
Кондак 9
Діонисій, почувши слова́ про твоє житіє, що перевершує земне, хоч і не складав їх у серці своєму, однак як мудрий і досвідчений богослов не поспішав звершувати те діло, доки втретє ти не явився йому з погрозами, якщо він не виконає швидко те, що йому повелівається; зрозумівши, що на це діло є воля Божа, зразу ж прибув зі всім кліром своїм на гору Почаївську і, дослідивши про богоугодне твоє житіє, повелів відкрити гріб, в якому знайшов твої мощі нетлінними, сповненими невимовної духмяності; і тоді вніс їх у церкву Живоначальної Тройці, ублажаючи тебе і співаючи Богу: алилуя.