Радуйся, бо Ти Світло породила невимовно; радуйся, бо як це сталося, Ти нікому не відкрила.
Радуйся, що розумом перевищуєш мудреців; радуйся, що розуміння вірним освітлюєш.
Радуйся, Невісто Неневісна.
Кондак 3
Сила Вишнього осінила тоді зачаття Дівою нетлінною і благоплідне лоно Її показала як ниву родючу всім, хто хоче мати спасіння, коли співатиме: алилуя.
Ікос 3
Маючи утробу, що Бога прийняла, Діва поспішила до Єлисавети; немовлятко тієї враз, почувши привітання її, — зраділо Їй, кинувшись в утробі матері, немов піснями, взивало до Богородиці:
Радуйся, паростку нев’янучого віття; радуйся, плоде нетлінного придбання.
Радуйся, бо Ти вирощуєш Чоловіколюбця; радуйся, бо Ти народжуєш Садівника нашого життя.
Радуйся, ниво, що вирощує многопліддя щедрот; радуйся, трапезо, що носить повноту очищення.
Радуйся, бо через тебе рай наново зацвів плодами; радуйся, бо Ти пристановище для душ готуєш.
Радуйся, приємне молитви кадило; радуйся, всього світу очищення.
Радуйся, благовоління Боже до смертних людей; радуйся, смертних до Бога сміливість.
Радуйся, Невісто Неневісна.
Кондак 4
Маючи в собі бурю сумнівних думок, цнотливий Йосиф засмутився, дивлячись на Тебе, що мужа не знала, гадаючи, що Тебе, Непорочна, спокушено. Але ж як довідався про зачаття від Духа Святого, взивав: алилуя.
Ікос 4
Почули пастухи, як ангели співали про плотське Христове пришестя, і поспішили до Нього, як до Пастиря, але побачили Його, як агнця чистого, в утробі Марії випасеного, та, славлячи Її, взивали:
Радуйся, Мати Агнця й Пастиря; радуйся, дворе словесних овець.
Радуйся, захисте від невидимих ворогів; радуйся, відчинення райських дверей.
Радуйся, бо небесне радіє вкупі з земним; радуйся, бо все земне радіє вкупі з небесним.
Радуйся, невмовкаючі уста апостолів; радуйся, страстотерпців нездоланна мужносте.
Радуйся, тверда опоро віри; радуйся, ясне благодаті пізнання.
Радуйся, бо Тобою спустошене пекло; радуйся, бо через Тебе ми сподобилися слави.
Радуйся, Невісто Неневісна.
Кондак 5
Побачивши зірку, що йшла з волі Божої, волхви пішли слідом за нею, тримаючись її, як світильника, через неї розшукали могутнього Царя і, досягши Неосяжного, зраділи, співаючи Йому: алилуя.
Ікос 5
Побачили сини халдейські на руках Діви Того, Хто руками Своїми створив людей, і, вважаючи Його за Владику, хоч і мав Він вигляд раба, поспішили дарами Йому послужити й виголосити Богородиці:
Радуйся, Мати зірки незаходимої; радуйся, зоре таємничого дня.
Радуйся, бо Ти піч омани погасила; радуйся, бо Ти тайновидців Святої Тройці просвіщаєш.
Радуйся, бо Ти лютого мучителя скинула з начальства; радуйся, бо Ти Господа Чоловіколюбця Христа показала.
Радуйся, бо Ти від служіння ідольського позбавляєш; радуйся, бо Ти від лихих вчинків відхиляєш.
Радуйся, бо поклоніння вогненні Ти припинила; радуйся, бо Ти з полум’я пристрастей визволяєш.
Радуйся, наставнице цнотливості; радуйся, всьому роду радосте.
Радуйся, Невісто Неневісна.
Кондак 6
Проповідниками богоносними волхви повернулися до Вавилона, як сповнили Твоє пророцтво й проповідували всі про Тебе, Христа, залишивши Ірода як безумного, нездатного співати: алилуя.
Ікос 6
Засяявши в Єгипті світлом істини, Ти розігнав темряву омани, бо ідоли його, не стерпівши Твоєї сили, Спасе, попадали, а ті, що визволилися від них, взивали до Богородиці:
Радуйся, оновлення людей; радуйся, падіння демонів.
Радуйся, бо Ти оману неправди знищила; радуйся, бо ідольську облесливість виявила.
Радуйся, море, що потопило фараона мисленого; радуйся, каменю, що напоїв спраглих життя.
Радуйся, стовпе вогненний, що направляєш перебуваючих у темряві; радуйся, покрове світу, ширший від хмари.
Радуйся, поживо, насліднице манни; радуйся, насолоди святої служителько.
Радуйся, земле обітована; радуйся, бо з Тебе тече мед і молоко.
Радуйся, Невісто Неневісна.
Кондак 7
Коли Симеон хотів відійти від цього світу облесливого, Ти віддався йому, як немовлятко, але він пізнав Тебе, як Бога Найсвятішого. Через те й здивувався Твоїй невимовній премудрості, взиваючи: алилуя.
Ікос 7
Нову істоту показав Творець, коли з’явився до нас, що від Нього походимо, народившись із безсіменної утроби й зберігши Її такою, якою вона й була, нетлінною, щоб ми бачили чудо і прославляли Її, взиваючи:
Радуйся, квітко нетлінності; радуйся, вінче стримання.