Радуйся, одягнена в сонце, що сяєш благодаттю і славою усій вселенній; радуйся, блискавко, що ду́ші просвіщаєш і думки вірних осяюєш.
Радуйся, світлосте, що світиш у темряві; радуйся, що осяюєш многосвітле просвіщення.
Радуйся, блага Воротарнице, що райські двері вірним відчиняєш.
Кондак 5
Бажаючи дати монастирю Іверському Богом послану ікону Свою, сказала Ти, Богомати, преподобному Гавриїлу: «Іди з ченцями до берега моря, ввійди у воду і прийми ікону Мою». Він же, вірою і любов’ю окрилений, по воді, як по суші, пішов, прийняв її у свої обійми і, діставши недосяжний іншим скарб для спадщини ченців роду свого іверського, співав радіючи: алилуя.
Ікос 5
Побачили іверські ченці, як невидима сила багато разів виносила з храму на стіну міста на верх монастирських воріт ікону Богоматері, жахалися і стояли, взиваючи до неї так:
Радуйся, що святу ікону нам дати зволила; радуйся, що через неї покровом нам бути обіцяла.
Радуйся, що любов Свою до Іверського монастиря показала; радуйся, що благе провидіння про нього явила.
Радуйся, допомого наша у чужій країні; радуйся, утіхо наша у подорожуванні.
Радуйся, благовоління Боже до нас; радуйся, сміливосте наша до Бога.
Радуйся, сліз наших позбавлення; радуйся, нас сиріт захиснице.
Радуйся, огороже наша; радуйся, єдина радосте наша.
Радуйся, блага Воротарнице, що райські двері вірним відчиняєш.
Кондак 6
Учинивши Гавриїла проповідником Своєї волі, Ти сказала йому, Владичице: Не прийшла Я, щоб ви охороняли Мене, але Я буду охоронителькою вашою не тільки в теперішньому, а й у майбутньому віці. Ось даю знамення вам: доки бачите в монастирі ікону Мою, не вичерпнеться у вас благодать і милість Сина Мого, щоб усі взивали до Нього: алилуя.
Ікос 6
Велика радість засяяла тим, що почули Твої, Богомати, обітниці, і Тобі, Небесній Воротар ниці, на воротах монастиря ченці з радістю храм збудували і взивали так:
Радуйся, охоронителько наша у цьому віці; радуйся, заступнице наша у майбутньому.
Радуйся, що навчаєш нас страху Божому; радуйся, що наставляєш нас на шлях чеснот.
Радуйся, сміливість наша і надіє; радуйся, уповання наше і покрове.
Радуйся, що благість серця Сина Свого до нас прихилила; радуйся, що нескінченне перебування благодаті Його з нами провістила.
Радуйся, що святу ікону запорукою милості дала; радуйся, що дар чудодійства їй дарувала.
Радуйся, що на́пади всякого зла від монастиря відбиваєш; радуйся, що всьому доброму вхід відчиняєш.
Радуйся, блага Воротарнице, що райські двері вірним відчиняєш.
Кондак 7
Колись хотів злочестивий Амір монастир Іверський зруйнувати і зібраних там ченців розігнати, але скоро відчув на монастирі міцне заступництво Богоматері, бо побачив, що кораблі його потонули у глибині морській і воїни загинули. Тому прийшов зі смиренням і срібло і золото монастирю дав, просячи молитов. Ченці ж, бачачи це, взивали до Бога: алилуя.
Ікос 7
Нові і незчисленні чудеса показала Богомати, поповнюючи у монастирі вичерпні запаси вина, борошна та олії, біснуватих зціляючи, кривим — ходіння, а сліпим — прозріння даруючи і всяку недугу виліковуючи, щоб, побачивши ці чуда, співали Тобі:
Радуйся, непереможна Воєводо, що ворогів перемагаєш; радуйся, швидка на допомогу тим, що призивають Тебе.
Радуйся, що не зневажаєш моління нашого; радуйся, що від обіцянки Своєї не відступила.
Радуйся, бо скорботу монастиря у радість перетворюєш; радуйся, що зубожіння монастиря поповнюєш.
Радуйся, сліпих прозріння; радуйся, кульгавих ходіння.
Радуйся, всіх немічних цілителько; радуйся, всіх скорботних утіхо.
Радуйся, що не перестаєш піклуватися і спасати нас; радуйся, що від цих великих бід визволяєш нас.
Радуйся, блага Воротарнице, що райські двері вірним відчиняєш.
Кондак 8
Почувши про дивне заступництво над Іверським монастирем від ікони Богоматері, патріарх Никон захотів придбати причастя благодаті її і для країни своєї; заради цього створив монастир на честь славного образа і з ревністю випросив зображення чудотворної ікони Богоматері, щоб під захистом покрову її взивати Богові: алилуя.
Ікос 8
На небесах перебуваєш Ти, Богомати, але й від тих, що на землі, не відступаєш, і як колись дарувалося благословення Гори Афонської преподобному Антонію на утвердження монастиря Печерського, так і Ти благозволила дарувати і новому монастирю в країні Російській благодать Свою, якою благословила Афон у подобі образа Твого чесного; тому взиваємо Тобі:
Радуйся, країни нашої покрове, ширший за хмари; радуйся, православної віри у ній охороно і утвердження.