Ікос 1
Архангел Гавриїл раніше «радуйся» Тобі приніс, Владичице, коли благовістив зачаття Сина Божого, після преславного ж Твого успіння всі небесні сили ту ж похвалу на небесах Тобі безперестанно приносять; як же ми, грішні, насмілимося свої голоси з’єднати з голосами безплотних? Однак, згадуючи Твоє милосердя до всіх, хто кається, відкриваємо наші вуста зі страхом і любов’ю, промовляючи так:
Радуйся, милості безодне; радуйся, любові невичерпне море.
Радуйся, роду християнського блага Заступнице; радуйся, обителі Почаївської стіно непорушна.
Радуйся, православних людей на гору Почаївську сльозам любові приводиш Ти; радуйся, усяку печаль від душ їхніх відганяєш Ти.
Радуйся, Її ж чудотворний образ, як зірка, від гори Почаївської нас веде дорогою; радуйся, бо молитви, що до Неї возносяться, всілякі пристрасні спокуси відганяють.
Радуйся, бо Ти явленням Своїм на горі цій людей втішаєш; радуйся, слід стопи Твоєї на ній нам залишила.
Радуйся, вірних постійна сміливосте; радуйся, тих, хто має сумнів, добре утвердження.
Радуйся, похвало Почаївська і всього світу надіє і втіхо.
Кондак 2
Почаївські пустельники і простець Іоанн босий, побачивши Пресвяту Богородицю, що на скалі у вогняному стовпі явилася, слід стопи Її цілували і водою, що витекла тут із каменя, окроплялися, взиваючи до Бога: алилуя.
Ікос 2
Розум незрозумілий у Твоєму, Владичице, явленні бажаючи зрозуміти, у такій надії утверджуємося, бо спочатку від агарян, а потім від єретиків твердиню православ’я на горі Почаївській утвердити Ти благозволила; заради цього приходячи у святий храм Твій, теплою вірою серця́ наші наповнюємо, промовляючи:
Радуйся, істинної віри утвердження; радуйся, зловір’я явне викривання.
Радуйся, бо ти в давнину в неопалимій купині Синайській була прообразована; радуйся, християнам у стовпі вогняному тут явилася.
Радуйся, бо в палаючій печі, росою спасенні, Авраамові юнаки Тебе провістили; радуйся, бо водою від стопи Твоєї зцілені благодать Твою проповідують.
Радуйся, землю нашу, в давнину агарянами розорену, явленням Твоїм тоді Ти утішила; радуйся, і нині тих, хто молиться, багатьма знаменнями Ти підбадьорюєш тут.
Радуйся, тих, хто кається, Ти скоро чуєш; радуйся, тим, хто подвизається, Ти поміч і пристановище.
Радуйся, і невідаючих напоумлення; радуйся, і слабкодухих укріплення.
Радуйся, похвало Почаївська і всього світу надіє і втіхо.
Кондак 3
Силу особливої благодаті явила Ти, Владичице, на горі Почаївській, коли місце Твого явлення після трьохсот років чудотворною іконою Твоєю збагатила, яку рукою грека святителя Неофіта, грядущого із Москви, спочатку боярині Анні дарувала, а потім від неї в обитель Почаївську Ти прийняла; люди ж раділи і співали Богу: алилуя.
Ікос 3
Маючи у своєму домі ікону Твою, Владичице, бояриня Анна, побачивши зцілення від неї сліпонародженого брата свого Филипа, зразу ж запалала духом ревності по славі Твоїй, побудувала пустельникам почаївським кам’яну церкву в ім’я пречистого Успіння Твого, в якій, чудотворному образу Твоєму поклоняючись, взивала так:
Радуйся, багатий скарб у Твоїй іконі нам дарувала; радуйся, рукою святителя подарованим образом Твоїм землю нашу Ти освятила.
Радуйся, душі наші від земного багатства Ти відвертаєш; радуйся, славу Божу оспівувати Ти нас навчаєш.
Радуйся, бо, бачачи чудеса Твої, ми підносимося серцями своїми до небес; радуйся, бо ми в обителі Твоїй як у переддвер’ї раю знаходимося.
Радуйся, православних людей іконою Твоєю Ти втішаєш; радуйся, бо Ти людей з усіх країн молитися в обитель Почаївську закликаєш.
Радуйся, бо Тобою віра утверджується; радуйся, бо Тобою безнадійність відганяється.
Радуйся, ченців почаївських повсякчасне радування; радуйся, мирських людей непосоромлене уповання.
Радуйся, похвало Почаївська і всього світу надіє і втіхо.
Кондак 4
Буря єретичного шаленства, що на святу обитель Твою піднялася, Владичице, і святу ікону Твою рукою злих іконоборців полонила і на ганьбу віддала, незабаром гнівом Божим була стримана, коли невидима сила хулителів, що безсоромно бенкетували, як Артаксеркса і Ірода, скрутила і в недугу вкинула, що над святинею Твоєю наругу вчинили і не співали Богові: алилуя.
Ікос 4
Почаївські й усі православні люди, почувши, що свята ікона Твоя після сімдесяти років єретичного полону у святу обитель від посоромлених хулителів повертається, зразу ж назустріч їй вийшли і, плач свій на радість змінивши, взивали до Тебе: