Звесели, Господи, душі, втомлені житейськими бурями, щоб вони забули скорботи і зітхання земні.
Почуй їх, Господи, на лоні Твоєму, як мати дітей своїх, і скажи їм: прощаються вам гріхи ваші.
Прийми їх, Господи, у блаженне і тихе пристановище Твоє, щоб вони зраділи у божественній славі Твоїй.
Господи, Любове Невимовна, пом’яни спочилих рабів Твоїх.
Кондак 2
Осяянням Всевишнього просвіщений, преподобний Макарій почув голос від черепа язичницького: «Коли ви молитеся за страждаючих у пеклі, відрада буває язичникам». О дивна сила молитов християнських, якими підземне пекло освітлюється! Невірні разом з вірними приймають утішення, коли за весь світ взиваємо: алилуя.
Ікос 2
Сказав колись Ісаак Сирин: «Серце, яке милує, щогодинно приносить слізні молитви за людей і тварин і за все творіння, щоб збереглися і очистилися». Так і ми всі сміливо просимо у Господа допомоги всім відвіку спочилим, взиваючи:
Пошли нам, Господи, дар гарячої молитви за померлих.
Пом’яни, Господи, всіх, що заповідали нам, недостойним, молитися за них і очистити забуті ними гріхи.
Пом’яни, Господи, всіх, що були поховані без молитви; пом’яни, Господи, в оселі Твоїй усіх від скорботи або радості спочилих смертю несподіваною.
Господи, Любове Невимовна, пом’яни спочилих рабів Твоїх.
Кондак 3
Винні ми в бідах світу, в стражданні безсловесних тварин, у болістях і муках непорочних немовлят, бо гріхопадінням людей зруйнувалося блаженство і краса всіх істот. О найвеличніший із усіх невинних страждальців, Христе Боже наш! Ти єдиний можеш відпускати гріхи всім, подай світові первозванне благоденство, щоб знайшли його мертві і живі, взиваючи: алилуя.
Ікос 3
Світло тихе, Визволителю всієї вселенної, що любов’ю весь світ обіймаєш, ось чується з Хреста волання Твоє за ворогів: «Отче, відпусти їм!» Ім’ям Твого всепрощення і ми насмілюємося молитися Отцю Небесному за вічне упокоєння Твоїх і наших ворогів:
Прости, Господи, тих, що пролили невинну кров і засіяли житейський наш шлях скорботами, що своє благоденство влаштували сльозами ближніх своїх.
Не засуди, Господи, тих, що гнали нас наклепами і злобою, віддай їм милістю; за тих, кого ми скривдили і зневажили несвідомо, нехай буде свята наша молитва за них таїнством примирення.
Господи, Любове Невимовна, пом’яни спочилих рабів Твоїх.
Кондак 4
Спаси, Господи, тих, що в тяжких муках сконали, убієнних, живиш похованих, землею засипаних, вогнем і хвилями поглинутих, звірами роздертих, від голоду, морозу, бурі або падіння з висоти померлих, подай їм радість Твою вічну за скорботну кончину. Нехай вони благословляють час своїх страждань як день відкуплення, співаючи: алилуя.
Ікос 4
Усім, кого прийняла могила у світлій юності, хто на землі терновий вінець страждань прийняв, хто земної радості не побачив, воздай їм, Господи, щедротами Твоїми невичерпної любові. Від тяжких трудів померлим, Господи, подай нагороду.
Прийми, Господи, у райські чертоги юнаків і дів і сподоби їх веселості на вечері Сина Твого. Утіш, Господи, скорботу батьків за дітей своїх померлих.
Упокой, Господи, всіх, хто не мав ні родичів, ні близьких, за яких немає кому піднести молитву до Тебе, Сотворите ля, нехай щезнуть гріхи їхні від сяяння всепрощення Твого.
Господи, Любове Невимовна, пом’яни спочилих рабів Твоїх.
Кондак 5
Як останнє знамення для напоумлення і покаяння Ти, Господи, дарував смерть. Під час суворого її блищання суєта земна розкривається, пристрасті плотські і страждання затихають, непокірний розум смиряється. Правда вічна відкривається, обтяжені ж гріхами і безбожники на смертному ложі сповідують Твоє вічне буття і до милосердя Твого взивають: алилуя.
Ікос 5
Отче всякої утіхи, Ти сонцем освітлюєш, плодами насолоджуєш, красою світу друзів і ворогів веселиш. Віруємо, що і за гробом Твоє милосердя не вичерпується, що милує всіма відкинутих грішників. Сумуємо за жорстоких і беззаконних хулителів святині Твоєї. Нехай буде над ними спасаюча блага воля Твоя. Прости, Господи, тих, що без покаяння померли; спаси тих, що в затьмаренні розуму свого самі себе згубили; нехай погасне гріховне їх полум’я у морі благодаті Твоєї.
Господи, Любове Невимовна, пом’яни спочилих рабів Твоїх.
Кондак 6
Страшним є морок душі, що від Бога віддалилася, совісті докори, скрегіт зубів, вогонь невгасимий і черва невмируща. Жахаюся такої долі і, як за самого себе, молюся за страждаючих у пеклі. Нехай зійде на них росою прохолоди наша пісня: алилуя.