1921 р. в ньому було 92 будинки і 469 мешканців: 451 греко-католик, 8 римо-католи-ків і 10 іудеїв. У міжвоєнний період тут діяли три водні млини і нафтова копальня. Також мешкав неабиякого хисту й працелюбності каменяр, який витесав чимало надгробків та придорожніх хрестів.
У центрі - парафіяльна дерев'яна церква Михаїла Архангела, збудована 1902 р. в народному українському стилі за проектом львівських архітекторів. Після 1951 р. не використовувалася і зазнала руйнування.
У Бистрому - один із найгарніших старих цвинтарів у Бескидах, де збереглося 13 оригінальних надгробків роботи каменяра невідомого походження. З однієї майстерні також сім кам'яних придорожніх хрестів. Бистрий разом із сусіднім Михнівцем становить унікальний осередок народного каменярства.
Вільхівці
Село засновано на волоському праві до 1589 року у володіннях Кмітів. Під кінець XIX століття тут існували два фільварки - в горішньому і долішньому кінцях села, корчма і млин. 1921 р. у Вільхівцях було 55 будинків і 309 мешканців: 279 греко-католиків, 24 римо-католики, 6 іудеїв. Після того, як терен віддали Польщі, в селі ніхто не поселився. Лише в шістдесятих після прокладення шосе в селі організували держгосп і звели робітничий готель.
Видрине
Видрине засноване до 1580 року Кмітами, ймовірно, в межах села Хревт. У 1921-му в ньому було 33 будинки і проживало 232 мешканці: 187 греко-католиків, 32 римо-католики, 12 іудеїв. Після виселення 1951 року ніхто тут не поселився. Від будинків збереглися тільки фундаменти.
Гошів
Назва села походить від імені Гош, Гошко. Дата заснування достеменно не відома. Писемна згадка про село є в документі про заснування Устрік Долішніх від 1509 р. У другій половині XVII століття власником Гошова був Сжі Себастіян. Пізніше село неодноразово змінювало власника. З уже неіснуючим нині двором у Гошові пов'язаний переказ про майже двокілометровий мурований підземний коридор, що давав змогу його мешканцям утікати в гори під час татарських нападів.
1921 року село мало 66 будинк/в і 379 мешканців: 336 греко-католиків,
20 римо-католиків, 23 іудеї.
Окраса села - дерев'яна парафіяльна церква св. Миколая. збудована за планом грецького хреста: в гуцульському стилі, тризрубна, триярусна, з широким опас * анням і з однією центральною банею. Її будівництво розпочато з ініціативи о. І. Шкільника, пароха з Рябому, ще до початку війни, а завершено 1948 року. Нині приміщення церкви використовується як костел.
Гошовець
Гошовець, ймовірно, засновано в другій половині XVI століття, внаслідок відокремлення своїх земель від терену раніше заснованого Гошова. В 1921 р. село мало 86 будинків і 538 мешканців: 500 греко-католиків. 19 римо-католиків, 19 іудеїв.
Дерев'яна церква, збудована 1926 p., з 1971 р. використовується як філіальний костел.
Дашівка
Дашівку заснували Кміти 1540 року з назвою Дашова (від імені Даш). Наприкінці XVI ст. вживали вже змінену назву. 1921 р. в селі було 64 будинки і 437 мешканців: 378 греко-католиків, 37 римо-католиків, 22 іудеї. Під час
Другої світової німці спалили двір, у якому мешкали власники маєтку. В радянські маси на місці двору розмістився радгосп.
Старий цвинтар зруйнований. Від дерев'яної церкви святого великомученика Димитрія, збудованої 1835 p., - лише підмурівка. Церкву розібрали близько 1970 року.
Дверничок
Назва походить від слова дверник - людина, котра відкриває браму. Перша згадка - 1585 р. - як про частину Дверника. До радянських часів він ніколи не був окремим селом, а лише присілком Дверника, який існував уже 1533 р.
1580 р. у селі був млин і оброблялися 10 ланів.
 |
|
Млин у Двернику |
1921 р. у Двернику і Дверничку стояло 117 будинків, в яких мешкали 539 греко-католиків і 83 римо-католики.
Церква у Двернику спалена 1946 р. після виселення українського населення із західного берега Сяну. Зараз у Двернику - костел, збудований з матеріалів розібраної церкви у Літовищах.
Жолобок
Село засноване 1580 року на північно-східній частині володінь Кмггів. У травні 1919 року польський відділ з Устрік Долішніх мав тут переможну сутичку із загоном українського війська. В 1921 році Жолобок мав 42 будинки і 251 мешканця: 241 греко-католика, 10 іудеїв.
При дорозі стоїть невелика двозрубна дерев'яна філіальна церква Різдва Пресвятої Богородиці, збудована 1830 р. До 1976 р. використовувалася як склад, а з 1979 р. - як костел. У центрі села - придорожній хрест, що нагадує про місце попередньої церкви.
Журавин
Перша згадка про село - в документах 1444 р. як про існуюче під назвою Журавини. В давнину до нього належали Ступосян, Боберка, Літовищі, Кривка. Смільник, Устріки Горішні і Шандровець. 1531 р. тут оброблялися 15 ланів. У XVI ст. князем був Дем'ян Созанський. 1700 р. село переходить у власність ордену Ва-силіанів. 1921 р. у ньому було 99 будинків і 605 мешканців, а 1931 р. -119 будинків і 850 мешканців. 1938 р. у селі урочисто відзначили 950-річчя Хрещення Русі.