Після 1939 р. через село проліг кордон, від'єднавши основну частину Зруйнована церква в с. Журавин від хутора Полонинсь
кого, який опинився на
німецькому (з 1944 - на польському) боці. 1946 р. мешканців хутора [56 господарств на той час) депортували в УРСР.
Церкву розібрали наприкінці 50-х років. Тепер у Журавині - одна фермерська садиба.
Коростенко
Перша згадка про Коростенко датована 1541 p., коли село належало до Пе-ремиського староства. Його народна назва - Коросно. Засноване на волоському праві 1555 р. Трьома роками згодом туї створили православну парафію, в якій першим парохом служив Іван Ко-ростенський. У XVIII і XIX століттях над потоком Стебник відкрилася гута скла. В міжвоєнний час існував невеликий присілок за назвою Гута Стара - 4 кілометри на південь від церкви.
1921 р. в селі нараховувалося 239 будинків і
148S мешканців: 1045
греко-католиків. 241 _
.н Панорама с. Коростенко
іудей. 177 римо-католиків, 21 євангеліст.
Завдяки залізничній станції Коростенко стало місцевим торговельним центром і найбагатшим селом в околиці. Український кооператив керував великим тартаком і складом дерева. Українці мали читальню і бібліотеку. В селі був дерев'яний костел, єврейський дім молитви.
Уже через місяць після виселення українців у спорожнілі будинки вселилися емі-гранти-греки. котрі знайшли притулок у Польщі після комуністичного повстання на своїй батьківщині. В сімдесятих роках більшість з них повернулася до Греції. Збереглася дерев'яна церква, збудована 1794 р. (з 1971 р. - костел). Після 1951 р. вона зазнала спустошення, її використовувапи як склад. Але 1986 р. церкву реконструйовано. Поруч з нею - дерев'яна дзвіниця XIX ст.
Кривка
Село, засноване на волоському праві до 1565 p., належало до володінь Кмітів. Згідно з податковим реєстром 1589 p., у ньому був водний млин з одним колом, а самостійні господарі мали понад 5,5 лану, князь - 1,5 лану, а піп - 3/4 лану.
1816 р. у Кривці було 6 шляхтичів, а 1824 р. - лише 3.
1921 р. в селі стояло 58 будинків, у них мешкало 337 осіб, 296 з яких були греко-католиками, 6 - римо-католиками і 35 - іудеями.
Після 1951 р. у селі ніхто не поселився, тому будинки розібрали. Церкву Пресвятої Богородиці, споруджену 1901р., 1956-го поляки розібрали.
Літовищі
Назва походить від слова літовище - місце літнього випасу худоби. Перша згадка про село -1580 р. 1680-го під час повстання Б. Хмельницького місцеві селяни нападали на двори. Село засноване на перехресті шляхів, що сприяло розвитку торгівлі. 1742 р. король Август II видав дозвіл на право проведення 10 ярмарків на рік.
Про ярмарки в Літовищах у XIX ст. знала вся центральна Європа. Наприкінці XIX ст. місцевий маєток викупила родина Рандів. 1919 року Літовищі втратили міські права.
1921 р. в містечку мешкали 2125 осіб: 769 греко-католиків, 136 римо-католиків, 1220 іудеїв.
1939 р. кількість населення зросла до 3500 осіб.
1920 р. завершене будівництво костелу в неого-тичному стилі. Дерев'яна церква, збудована 1898 p., розібрана в 70-х p.p.
Піскувате
Село існувало вже 1544 р. як королівське, засноване на волоському праві. 1565 р. там було 28 осілих кмггів на 14 ланах. З пасічники і піп. Мало село 6 ланів землі. 1691 р. грамоту Піскуватому видає король
Герб і печатка міста Літовищів
Ян III Собеський. 1787-го австрійці включають Піскувате до Добро-мильського ключа.
1880 р. Піскувате адміністративно належить до Добромильського повіту і налічує 1088 мешканців. У державній власності на той час були 27 моргів орної землі, 2 - лук і городів. 7 -пасовищ і 1256 - лісу. Після виселення 1951 року в ньому знайшли
Церква в с. Ліскуватий прихисток грецькі еміг
ранти. Тепер там мешкають поляки.
Церква Різдва Пресвятої Богородиці (1832 р.) - зразок бойківської церковної архітектури. Вона тризрубна, з квадратними дахами над кожним зрубом. Збудували ЇЇ майстри Іван Рак з Лопушанки і Василь Тимчак з Лісовки. З 1974 р. церквою користуються римо-католики.
Лип'я
Королівське село, засноване князем Дем'яном Мартиновичем на волоському праві на підставі привілею. наданого самбор-ським старостою Миколою Боратинським. Князь Дем'ян отримав два лани землі і мав ді-дичний обов'язок служити в часи війни з двома вершниками на добрих конях, озброєними щитами, списами і мечами. 1567 р. король Зиґмунд Август привілеєм заснував у селі церкву. Лип'я було осередком Липвцької країни, що обіймала десять сіл, а місцевий князь виконував функції крайника - керівника країни. В II половині XVII століття в ньому були 32 пани кметів, 6 - війтівських і 1 - гайдуків.