Заснуванням цього села на волоському праві ще до 1580 р. Кміти розширили свої володіння. В міжвоєнний час мешкала тут ходзчкова шляхта, Тарновські [найчисельніша родина], Ястржембські, Ковальські, Краєвські. Михальські, Радванські та ін. Наприкінці XIX ст. місцевий маєток був спільною власністю восьми родин. 1921 р. в Середньому Малому стояло 36 будинків і проживало 240 мешканців: 144 греко-католики, 89 римо-католиків. 7 іудеїв.
1993 року єдиний мешканець села В. Смоленський збудував бойківську кузню, розводить коней і приймає туристів улітку.
Соколе засноване до 1526 року у володіннях Кмітів. 1921 р. в ньому було 49 будинків і 338 мешканців: 315 греко-католиків, 6 римо-католиків, 17 іудеїв. Над Сяном стоїть мурований палацик початку XX століття, оточений старим парком. У міжвоєнний час його власниця. Олександра Брандисова.
влаштувала тут діючий упродовж усього року пансіонат, а також туристичну станцію. Напередодні Другої світової війни в Сокольому було 5В господарств і близько 300 мешканців. Усередині 60-х років почалося будівництво ГЕС на Солині, згідно з яким терен села підлягав затопленню. Польські родини встигли перенести останки своїх предків на інші цвинтарі. Останки українців залишилися лежати в землі й опинилися на дні озера.
Соколова Воля
Село засноване на волоському праві у володіннях Кмітів. Перша згадка про нього датована 1540 p.. коли князем був Сокол, ймовірно, сам засновник. 1921 р. воно мало 66 будинків і 388 мешканців: 358 греко-католиків, ЗО іудеїв. Після 1951 р. тут організовано держгосп, на забудову якого пішли матеріали з розібраних будинків. У дерев'яній церкві св. великомученика Димитрія, збудованій 1827 p.. був склад. 1970 року церква завалилася, а держгосп розпався. Залишився цвинтар із кількома надгробками і хрестом, поставленим 1938 р. на честь 950-річчя Хрещення Русі. Єдиним уцілілим будинком з давньої забудови є дерев'яний амбар.
Назва села, що лежить в долині потоку Стебник, означала місце зимування пасік. Це королівське село засноване на волоському праві, як припускають історики, в II половині XV століття. Перша згадка про нього датована 1509 р. В 1515 р. князь Дем'ян Стебницький був керівником, т. зв. крайником усіх волоських сіл, що належали до країни Стерв'язької. В І половині XIX ст. на території Стебника виникло окреме німецьке поселення Штайнфельц. 1921 р. у селі було 48 будинків і 312 мешканців: 272 греко-католики, 6 євангелістів, ЗО іудеїв. Після 1951 р. тут ніхто не поселився, а будинки і дерев'яну церкву св. Луки, збудовану 1889 p., розібрали. Про існування села свідчить лише зруйнований цвинтар, оточений старими деревами.
 |
|
Герб Смільника |
Смільник
Село засноване у володіннях Кмітів на землях с. Журавин ще до 1580 р. Назва дає підстави припускати, що мешканці виконували оборонні функції (смоляки - люди, які охороняють прикордонні терени від нападів бескидників).
1846 р. на двір у Смільнику напали 200 селян з Ветлини; господаря побили, двір пограбували.
З 1876 р. на кордоні з Журавином діє пилорама.
1880 р. у селі проводилась розвідка нафтових родовищ. 1904 р. на заробітки в Америку поїхали 50 мешканців Смільника.
Припускають, що першу церкву у селі спалили татари 1672 р. Церква святого Архангела Михаїла, збудована 1791 p.. збережена донині. Храм вважають одним із найкращих ззірців бойківської церковної архггектури.
 |
|
Церква у Смільмику |
Село над потоком Да-шівка. що впадає до озера Солинського. Належить до ґміни Устріки Долішні, має 40 будинків і 193 мешканці.
Засноване на волоському праві в володіннях Кмітів. Існувало вже в 1526 році під назвою Телешниця Майор і мало власну церкву. Під час українсько-польської війни у березні 1919 року до Телешниці прибув український відділ Костянтина Котиса,
сина священика з Телешниці Сянної, який готувався до атаки на Устріки Долішні. Однак поляки випередили ці наміри.
 |
|
Солинська ГЕС, яка затопила терен Телешниці Сянної |
1921 р. у селі було 105 будинків і 685 мешканців: 469 греко-католиків, 192 римо-католики,
24 іудеї. Діяли два водні млини і тартак. Дерев'яну церкву Успіння Пресвятої Богородиці, споруджену 1826 р„ розібрано в 1956-му.