Тоді малі мене нічого не стали розпитувати, але згодом ця тема постійно виринала в наших розмовах, їх цікавило все, що стосувалося цієї дивної країни, де, як сказав їм батько, живуть люди з такими дивними головами. Я спочатку переводила розмову на іншу тему, потім обережно почала їм розказувати про цю країну на далекому для них сході, а потім і сама втягнулася в цю казку. І знаєш, минуло майже два місяці, а я уже не впевнена, чи мешканці українських міст мають людські голови, чи конячі? Ці сумніви тільки підсилює те, що я читаю останнім часом у новинах у мережі…
Напевно, я ніколи більше не зумію перетнути кордон у східному напрямку.
Все, Лесику, маю бігти, сподіваюсь, у тебе все добре. Пиши, я завжди тобі рада!
Досі твій друг, Стефка».
Я декілька разів перечитував цього листа, він викликав у мене посмішку, а потім я добряче задумався над ним, і стало зовсім не смішно.
«…все йшло розмірено і спокійно, поки навесні 1998 року не сталася подія, яка мене вперше за тривалий час вивела із себе.
Сталося це наприкінці травня. Я щойно підселив до моїх жучків нову самку, трохи помилувався акваріумом і, дуже виснажений вечірнім полюванням, пішов спати. Вранці, зайшовши до кімнати, я побачив, що майже всі наявні в акваріумі піддослідні, спираючись на одну із стінок, намагаються побудувати щось на зразок циркової піраміди. Ці невдячні тварюки будували своїми тілами сходи, аби хтось із них міг вибратися з акваріума на волю!
Мене це просто розлютило. Я не міг збагнути, чого їм не сидиться спокійно всередині акваріума, де вони захищені, де вони мають їсти й пити, чому вони намагаються утекти?
Утім, мої підозри могли і не справдитися, тому я затамував у собі злість, всівся навпроти них і став чекати. Вони мене чи не помічали, чи не хотіли помічати. У всякому разі, на мою присутність ніяк не реагували. Просто будували піраміду, і верхівка її була все ближче до краю скла, за яким мала би починатися воля.
Трохи більше, ніж за годину, верхівка піраміди досягла максимальної висоти, і тоді знизу почав пробиратися вгору тілами своїх товаришів по неволі номер шість. Так, це був саме він. Його тільце, увінчане рудою головою, вперто підіймалося до самого верху, аж ось він видерся нагору, глянув униз і почав перелазити через край. Він намагався тримати рівновагу, але йому зовсім не було за що зачепитись, і номер шість, перехилившись через верх, гепнувся прямо на підлогу біля акваріума.
Я тут же підняв його і посадив назад, в самому центрі скляного дна. За нами стежили очі тих жучків, які будували піраміду, — не знаю, усвідомлювали вони те, що зараз відбудеться, чи не усвідомлювали, але всі погляди були прикуті до мене і до номера шість. Він також дивився на мене. В його маленьких очицях я вже не бачив байдужості і пустоти, — він явно мене ненавидів. Ну що ж, я міг відплатити йому тим самим. Я змусив його підвестися на рівні ноги, а потім повільно притис великим пальцем, наче пресом. Під подушечкою відразу стало волого і тепло, палець рухався вниз, і номер шість, зрідка похрустуючи, через десять секунд перестав існувати.
Це був перший випадок, коли я дозволив собі силовий вплив на процес формування спільноти в акваріумі. Не можу сказати, що це мене бентежило чи розчаровувало. Ще на самому початку експерименту я був упевнений, що рано чи пізно, але доведеться застосовувати силу проти моїх жучків, тому десь у глибині душі був готовий до такого повороту подій.
Решта піддослідних спостерігала цю екзекуцію без будь-яких зовнішніх ознак збентеження. Коли від рудого залишилася тільки мокра червона пляма на склі, піраміда стала повільно розпадатися і жучки почали збиратися колом навкруги неї. Вони просто стояли і дивилися туди, де зовсім недавно був їхній вожак. Незабаром один із народжених уже в акваріумі чоловіків підійшов до плями і спокійно став їсти те, що залишилося від шостого. Для мене це було щось нове, я занотував. Згодом пляму усім гуртом вичистили і, напевно, забули про неї. Сумніваюся, що в акваріумі був бодай хтось, хто не спробував м’яса і крові свого знищеного лідера…»
Я вже не на жарт переймався перебігом досліду і взагалі життям мешканців акваріума Шенколюка.