-- Це одна з причин, чому я шукаю прощення у паломництві, тепер Ви знаєте.
-- Ми всі розплачуємося за свої гріхи, -- промовив другий.
-- І матимемо нові, саме тому я Вас покликав. В кількох льє на північ знаходиться закритий жіночий монастир. Спаліть його, але спочатку виріжте всіх черниць. Зробіть це в день, коли ми прибудемо в Компостелу, візьміть з собою шість чоловік, цього буде достатньо. Потім ми відвідаємо монастир і виявимо, що його спалили, і що всі черниці мертві. Я розсерджуся і вимагатиму справедливості в єпископа Компостельського, Дієго Хельміреса. Він простак і ні про що не здогадається. Я знов вимагаю від Вас максимальної конфіденційності, як з усіма справами пов‘язаними з Анаклето. Решта свити не повинна ні про що довідатися.
Його права рука пожував стеблину трави й виплюнув.
-- Зробиться, -- тільки й сказав. Саме тому він залишався з герцогом, ніколи не ставив під сумнів накази. Він вже давно дійшов до висновку, що Вільгельм X був набагато небезпечнішим, ніж його батько, Трубадур.
Хлопчик помчав серед дубів і каштанів, він стискав у руці монети, які дав йому на дорогу його захисник. Він біг до останнього постоялого двору, який вони ще цього вечора залишили позаду. В ньому було повно подорожніх, багато з них французькі паломники, і дехто мав коней. За невеличку фортуну він знайде підходящого, який відвезе його повідомлення.
Але він не встигне, і хлопчик, вже далеко не хлопчик, багато чого навчився за місяці паломництва. Він спостерігав за герцогом, бачив, як герцог приймає рішення, цим він відрізнявся від решти свити.
Хлопчик розумів, що йому не зупинити шістьох чоловіків, він тренував з цими солдатами вечорами, коли інші відпочивали після виснажливої подорожі. Він знав, що зброєю йому не врятувати матері та решти черниць. Мимовільним жестом він стиснув пляшечку, яку йому дав його ментор на дорогу.
“ Тільки у випадку крайньої загрози, мій хлопчику. Тільки в цьому випадку, але шлях небезпечний. Ось Вам найгірша отрута, яку я знаю, мені її здобув старий приятель з ринку. Користуйтеся нею в рукавицях, або помрете.”
Він дав йому докладні інструкції, як її можна вживати, тоді хлопчик зрозумів, що Шлях святого Якова змінить все його життя.
59 Волден
ЕЛЕОНОРА
Тускулум, 1149
Я слухала його довгу розповідь, Сюжер перелічував деталі й мені було важко їх засвоїти.
-- Ви кажете мій батько мав намір вбити всіх врятованих черниць? Навіщо? Він хотів повернутися в лоно церкви, в нього зовсім не було бажання і надалі бути відлученим від церкви за підтримку Анаклето.
-- Так він мені й казав, а Ваш батько був дуже переконливим, це точно. Він був харизматичним, чарівним. Непроникна маска. З ним я втратив свою наївність, люба Елеоноро. Довірив йому свою найбільшу таємницю: існування монастиря, де переховувалася моя мати. Мені зайняло роки, щоб змиритися з тим, що він прибув у Сен-Дені, щоб витягнути з мене цю інформацію, що він бавився нашими кровними узами, але це так. Я десятиліттями рятував черниць, яких зґвалтували й вирвали з їхніх монастирів, як це було з моєю матір‘ю, щоб насильно тримати в підпільних борделях. Достатньо, щоб зрозуміти, що миловарня в Ніорі не була винятком, наскільки мені вдалося з‘ясувати, те, що робив Трубадур було звичною справою серед прелатів і баронів, в Аквітанії, Германії, Італії й Франції. Ці звички передавалися від графів і герцогів до їхніх спадкоємців, а часом, від святого отця до святого отця. Так не було у випадку з Інокентієм II, не існує більш праведної людини, але антипапа Анаклето самим брудним способом, раз за разом, порушував шосту заповідь, а Ваш батько інколи постачав йому черниць і викрадених паломниць. Ось що мій вихованець Волден з жахом виявив, коли супроводжував його в паломництві в Компостелу.
-- Але Ваша мати… вона була лишень дівчинкою, коли її взяв силою мій дідо.
-- І бідолашна завагітніла. Вона завжди була дрібною, немов її життя зупинилося в одинадцять років, коли вона мене народила. Я такий невеличкий, бо походжу з невеличкого тіла, і кожен Божий день мій ріст нагадує мені про моє походження.
-- Сюжере, Людовик розповів мені, що Ви знаєте, що зі мною зробили Капетинги після похоронів моєї матері.
-- Так-так, і я застосував всі свої дипломатичні здібності, щоб Людовик VI не спробував повторити, на щастя мені це вдалося. Саме тому я так наполегливо підтримував Ваш шлюб з його сином. Я його виховав, знав, що він ніколи Вас не скривдить.
Ось чому він з Людовиком відвідав Бордо після смерті батька, яку майстерну павутину сплів навколо Товстого короля. Той і гадки не мав, що його найвірніший радник – насправді аквітанець. Що б він подумав, якби знав, що кожен день поряд з ним сидів старший син Трубадура.