Цей камінець був першим, який мати залишила в моїй келії, щоб він забирав страхи й смуток. Потім з‘явилися інші захисні камені, деякі з них протиотрути. Ми ніколи про них не говорили. Вони просто залишалися тут, заховані в моєму ліжку, після кожного її візиту. Я зрозумів це в той день, коли задоволена моїми успіхами у вивченні священних рукописів, вона подарувала мені цінний лапідарій, трактат про триста шістдесят дорогоцінних каменів, стільки, на скільки градусів поділене небо.
Це була наша таємна мова, “я й далі дбаю про тебе, сину”, а я віддячувався їй, даруючи часослови, які втішали її, я впевнений, коли її засмучувало, що чоловік, завжди зайнятий королівством, яке поглинало його без решти, не звертав уваги на дорогоцінний камінь, що сидів поряд з ним на троні.
І я знаю, що вона потайки зашила батькові в полу плаща гірський кришталь привезений зі Святої Землі. Це був білий камінь з жовтими прожилками, розповідали, що якщо його носив дуже товстий чоловік, то швидко і без проблем худнув.
Не допомогло. Батько продовжував гладшати, ставав щоразу більш неповоротким і незграбним. Матері, красивій та вічно молодій, як безсмертник, було щоразу важче миритися з хворою істотою, в яку поступово перетворювався її чоловік, король.
При згадці про батька я зітхнув і заховав кинджал після того, як погладив його ефес, вкритий блакитним лаком і з жовтою печаткою нашої лілії.
Я сподівався, що мені не доведеться скористатися ним, що батько не змусить мене до цього, хоча, правду кажучи, це було б визволенням. Я майже прагнув цього.
Так, хай йому чорт, я хотів скористатися кинджалом і покінчити з усім.
За дверима собору очікував натовп. Щочетверга батько проводив королівський дотик для хворих золотухою, вони приходили з королівств Наварра і Кастилія, дворяни, жебраки, моряки та ремісники. В цей день всі не соромлячись показували свої болячки на шиї.
Традиція наказувала утворювати людську чергу і щоб кожен простягнув руку і поклав на плече іншого хворого. З неба Бог бачив мережу рук, яка оточувала храм, в очікуванні на те, що лікар батька їх обере і вони пройдуть у ворота. Я проліз наперед всіх присутніх, мені вдалося просунутися і зупинитися за крок від порога. Я збирався звернутися до лікаря, коли чиясь рука потягнула мене за балахон.
-- Я бачила Вас поряд з ним у День Святої Трійці, Ви його син, син нашого улюбленого Розумного короля.
Я повернувся на голос: він належав беззубій жінці, вона була дуже худою, проте вагітною.
-- У Вас біляве волосся Капетингів, -- сказала вона. – Ви його син-чернець, що очікує на корону. Доторкніться до мене, сьогодні вже обрали дві сотні тих, кого вилікують. Я залишилася в очікуванні дива і Ви моє диво. Доторкніться до мене, благаю Вас, мій сеньйоре.
-- Я хотів би допомогти Вам, але мої руки не лікують. В мені тече кров Капетингів і це правда, що я син Людовика, але Бог починає лікувати з нашою допомогою, коли вмирає попередній король. Тільки помазаний король може вилікувати золотуху.
-- Але Вас вже давно коронували. Ви король, Вам присягнули васали. Мій сеньйор, Теобальд Шампанський, був присутнім і ставав навколішки перед Вами, -- наполягала вона.
-- Це так не працює, мій батько – єдиний король Франції, і тільки він лікує, -- повторив я і підняв каптур, щоб приховати своє зрадницьке світле волосся.
Але тоді жінка міцно схопила мою руку і приклала до болячки на шиї.
-- Благаю Вас, промовте слова.
-- Я не збираюся поминати імені Господа всує. Я не зроблю цього, жінко! – Відмовився я серед шепотів. Якщо зневірений натовп хворих впізнає мене, все закінчиться трагедією.
-- Я чотири рази прочитаю Отче Наш за Вас, якщо я вилікуюся, то це не буде гріх. Хіба Бог не зрадіє, що мати шести діток, і ще трьох, що от-от народяться, ще не поряд з ним?
-- Але, сеньйоро, Ви що, вмієте народжувати тільки по троє?
Вона кивнула.
Клята. Я подумав про шістьох сиріток, надто багато, щоб якась гільдія чи сеньйор взяли над ними опіку, а тим більше постійно зайнятий Теобальд. Кілька з цих діток опиняться в навколишніх лісах, покинуті серед ночі й з’їдені хижаками. Ми часто знаходили їхні рештки, коли разом з іншими послушниками шукали відповідні стовбури для ремонту даху в Сен-Дені.
Я здався, взяв на себе ще один гріх і поклав долоню їй на болячку.