-- Ви не здивувалися побачивши мене, Ви знали, що це я, -- прошепотіла я безпорадно, в той час, як ми посміхалися, отримавши в посаг енне покривало для нашого подружнього ложа.
-- Пізніше це підтвердив портрет, який привіз Сюжер. Так, я знав, що Ви та сама особа.
-- І не дивлячись на це, Ви не відмовилися від шлюбу.
Він стиснув губи, немов стримуючи болісну таємницю, і поглянув на свою маму, Аделаїду Савойську, королеву Франції, що томилася від безконечної церемонії, сидячи поряд з Сюжером.
Кивком голови Людовик подякував одному зі своїх баронів, Матьє де Монморансі, за срібну сільничку. Судячи по його зношеному одягу, цей дворянин переживав не найкращі часи, проте всі присутні жінки неодноразово зітхнули, бо подейкували, що він був одним з найкрасивіших чоловіків Франції, і дійсно привабливості й шарму в нього було більш ніж достатньо. Навіть королева Аделаїда трохи витягнула шию, щоб краще бачити, як він вручав нам свій жалюгідний подарунок.
-- І хто господар Вашої долі, сеньйоро? – продовжив Людовик, коли Монморансі пішов.
В моїх нутрощах зростав темний страх. Невже Товстий король знав? Невже Людовик розповів йому про мої плани?
Я досі не знала, чи перед мною маріонетка Капетингів чи новий гравець з власною думкою. Але я щойно вийшла за нього заміж.
“В нього світле волосся, а на блакитній туніці вишита клята лілія. Він ворог, Ліє. Ворог”, нагадала я собі.
Переді мною було важке завдання.
Найгірший ворог – це звичний ворог, приємна особа, яка кожен день змушує тебе повторювати собі: ”Не зраджуй йому свої слабості, його турбота вдавана. Він тільки запасається зброєю, яку ти йому даруєш, і використає її проти тебе, коли вибухне відкрита війна.”
Сонце вже сідало, коли всі наші гості залишили салон, направляючись на перший з банкетів, якими я пригощатиму їх найближчими днями.
Залишились тільки Сюжер і Аделаїда Савойська.
Вони наближалися до нас, обходячи гори канделябрів, клепсидр і скажено дорогих соболиних плащів. Весільних подарунків назбиралося стільки, що плитки салону, білі й чорні, як на шахівниці, повністю зникли. Я захоплювалася зовнішнім виглядом королеви: вона була красунею, яка досі залишалася красунею. Вона виглядала, як дикий звір, приручений часом, каштанова грива поступилася місцем білим кучерям, так наче все в ній змирилося з пережитим. Я уявила собі її поряд з Товстим королем і відразу запідозрила, що під її строгим і дещо зверхнім виразом обличчя криється дама занедбана чоловіком, як доповіли мої коти, зовсім не схильним приділяти увагу своїй дружині. Людовик VI був ненажерою і волів наминати голови смажених кабанчиків, а не товариство королеви. І не тільки в їді був він ненаситним.
Сорок байстрюків, саме стільки нарахувала Адамар у своїх повідомленнях.
З Сюжером, королева виглядала на вдоволену, почувалася як вдома.
Я схилила перед нею голову, за все життя вона була єдиною жінкою, перед якою я це зробила.
-- Пробачте королю, герцогине, здається в нього знов понос і подорож в Бордо була неможливою.
Мене вже повідомили про дизентерію її чоловіка, а також про його проблеми з пересуванням, він ставав щоразу товстішим, щоразу безпораднішим.
Я аргументувала, що раз я платила за весілля, то могла наполягати, щоб воно відбулося в моїх володіннях, в Бордо, а не в Парижі, як на спадкоємця короля франків пристало.
Вигравши свою першу сутичку, я отримала в подарунок додаткову перевагу: в день, який позначиться на всьому моєму житті, мені не доведеться особисто зустрічатися з ворогом, бо він залишився в своєму палаці на острові Сіте.
-- Я розумію, моя королево, -- відповіла я Аделаїді зі спокійною посмішкою. – Ми всі молимося за його швидке одужання.
-- Ви чудово виглядаєте в цій… червоній сукні?
-- Пурпурній.
“Константинопольський шовк”, промовчала я. Її сукня не була новою. Невже королева не могла дозволити собі нову сукню на весілля свого сина? Я не хотіла принижувати її, було ще рано наживати собі ворогів.
-- Не думаю, що багато жінок можуть похвалитися, що отримали комплімент від королеви, я з любов‘ю збережу його в спогадах про цей день, -- додала я смиренно, поки вона мене відкрито вивчала.
Ми четверо виходили з салону, коли, раптово, якась вагітна жінка підійшла до нас зі смолоскипом. Я поглянула на знамено на конях, за якими вона доглядала. Вона була служницею Теобальда Шампанського; багато васалів Товстого короля прибули в Бордо зі своєю невеличкою домашньою свитою. Сюжер вийшов уперед, але Людовик торкнувся до плеча абата і зупинив його.