Аквітанські коти зберегли древні методи криптографії, якими користувалися від Геродота до Плінія Старшого. Вони могли заховати повідомлення в животі кролика і знов зашити його, а могли скористатися ремінцями закріпленими на патичках, які були тільки у відправника і адресата.
Адамар використовувала все. Вона була найбільш досвідченим аквітанським котом, тому володіла найрізноманітнішими методами, а це змушувало мене з дитинства знати і застосовувати їх.
В четвер зранку я прошмигнула через задні двері своєї спальні у вбранні, яке вона мені приготувала.
Мої покої виходили на невеличке внутрішнє подвір‘я палацу, куди можна було спуститися крутими гвинтовими сходами. Сад був забутим і покинутим, кілька лавочок виглядали давно занедбаними, останні дощі намочили землю, ставок знав кращі часи, але я вирішила наказати своїм садівникам посіяти відповідне насіння, щоб оживити це сіре каміння. Я використаю його, щоб вирощувати лікувальні й деякі отруйні рослини, завжди добре мати асортимент отрут для аквітанських котів. А де краще їх зберігати, якщо не в саду королеви, на очах у всіх?
Коли я віддалилася від палацу, то слідувала за натовпом і криками. Цього ранку ринок був переповнений, земля вся в грязюці, а ятки заповнені тисячами різнокольорових товарів.
Я питала за гасконцем, що продавав жаб‘ячі лапки, аж поки не наткнулася на нього. Натовп навколо нас тягнув фрукти й овочі, поросят, які пізніше прикрасять стіл, дешеву рибу і устриці для найбідніших.
Нарешті я побачила її, вона на весь голос торгувалася з товстим м‘ясником. Адамар була дрібною, як дівчинка, згорбленою, як відьма і тонкою, як сардина.
Коли вона мене впізнала, то попрощалася з торговцем і пригорнула таким знайомим мені материнським, але стриманим жестом.
-- Тільки без сентиментів, доню, -- прошепотіла вона по-нашому, не дивлячись на мене. – Здається хтось вже кілька тижнів слідкує за мною. Я хотіла відправити Вам інше повідомлення, щоб відмінити нашу зустріч, але побоялася, що нас викриють. Це востаннє ми бачимося на людях тут, в Парижі.
-- Гаразд, -- відповіла я, її стурбованість занепокоїла мене. – Розкажіть мені все, що Ви довідалися про смерть батька, і що саме ми шукаємо.
-- Я розмовляла з Раймундо після того, як він бачив труп Вашого батька, хоча він вирушив у Святу Землю не надто переконаний, що це був труп його брата. Ваш дядько шукатиме його там, ганятиметься за чутками, я його добре знаю, але тут ми повинні вияснити, що трапилося з тілом в Компостелі. За його описом в мене немає жодних сумнівів, що труп, кому б він не належав, був отруєний, але Раймундо не знайшов безпосередніх свідків, які бачили його смерть і могли б описати симптоми. Тіло дуже спотворене і отрут могло бути кілька. Ваш дядько чудово справився зі своїм завданням і коли повертаючись з Компостели, перетинав різні королівства, то розпитував травників, повитух і всіх, хто розуміється на рослинах. В Наваррі він зіткнувся з чутками й легендами, а конкретно з однією, про “олеандровий поцілунок”.
-- Поясніть свої слова, Адамар, бо мені потрібно повернутися в палац, поки фрейліни, яких мені нав‘язала Аделаїда, не здійняли тривогу через мою відсутність, -- поквапила я її, поки ми торгувалися за капусту.
Я як могла стримувала біль, який мені спричиняли розмови про Рая. По ночах я розмовляла з порожнім місцем, яке він залишив у моєму ліжку, ці розмови зводилися до монологів, але вони скрасили перші самотні дні в палаці.
-- В тих землях існує традиція, варварська традиція, але таке трапляється, коли небажаним дітям отруюють соску, натираючи її олеандром. Їхні тіла синіють. Зазвичай, якщо таке трапляється, стан трупа дитини настільки очевидний, що маму відразу страчують.
-- І Ви вважаєте, що батька вбили за допомогою олеандру?
-- За однією з версій його смерті, до нього підійшов хлопчик з немовлям на руках і попросив, щоб той благословив дитину, поцілувавши в чоло. Я ніколи не вірила розповідям про отруєну криницю, тоді було б більше мертвих і посинілих паломників, а ми про це нічого не чули. В мене є сумніви, тіло Вашого батька було величезним. Я хочу знати чи в Парижі можна здобути таку кількість і випробувати на якійсь великій тварині.
-- Якщо ця отрута розповсюджена в Наваррі, то чи вбивця не здобув її в тих землях, на шляху в Компостелу?
-- В Товстого короля схожий труп, а він помер тут, в палаці. І в нього теж здоровенне тіло, а не як в дитини. Ходімо, Ліє.
Я посміхнулася, вже сто років мене ніхто так не називав. Батько, Рай, Аліса.