На щастя, Мохамед був людиною з гумором, і ми просто посміялись над ситуацією. Зате після такого випробування на відчуття «толерантності» ми дозволяли собі постійно розігрувати жартівливі сценки, не боячись, що хтось застрілиться від замішаної на глибоких національних переживаннях образи.
У нас якраз назріла ротація генерала. Я жартома запропонував Мохамеду не прозявити ситуацію і зайняти посаду Головного військового спостерігача. Той одразу вловив тональність «приколу» і сказав, що негайно починає вирішувати найскладніші службові питання генеральського рівня.
— Тоді виручи з транспортом. Виділи мені особистого верблюда! — продовжував грати я.
— Я думаю, це реально. Але, на жаль, зараз в наявності нема білих верблюдів. А на звичайному українському підполковнику їздити якось не солідно, — парував Мохамед
— А що ж робити?
— Давай я буду поки що клопотати про виділення особистого гелікоптера. Який тобі — «Белл» чи «Пуму»?
— «Пуму», якщо можливо,
— Завтра вранці гелікоптер сяде біля вашого будинку.
— Спасибі, сер! Я попереджу нашу хазяйку Ізольду, щоб не лякалася…
Деякі легендарні особистості навіки увійшли в історію саме за своїм іменем. Хто в нас не знав Боба! Кремезний бородатий чеський майор у свої майже п’ятдесят років відрізнявся неординарними витівками. Якось у секторі у вільний час почали з’ясовувати, хто найсильніший в армреслінгу. Боб хутко перетиснув руки всіх учасників змагань і при цьому умудрився зламати двом суперникам пальці.
— I am a Slav! I am a soldier! I am a jungle fighter![15] — переможно ревів Боб, поки лікарі надавали першу допомогу постраждалим.
Взагалі, Боб був романтиком і все своє життя мріяв про справжні випробування. Тому його англійськими фразами завжди можна було спокійно озвучувати третьосортний американський бойовик. Боб хотів, щоб усе було «круто» і страждав, коли його очікування не справджувалися.
Якось ми поїхали разом у патруль до Кодорської ущелини, що мала погану славу серед військових спостерігачів. У 2001 році над ущелиною збили оонівський гелікоптер. Всі загинули.
Там також періодично захоплювали в заручники. Одного датчанина і німця разом з перекладачем протримали далеко в горах тиждень, вимагаючи мільйон доларів викупу. Визволити бранців вдалось тільки через напружені переговори на всіх рівнях.
Кодорська ущелина була недобрим місцем у горах. Всі говорили, що новий грузинсько-абхазький конфлікт може розгорітися саме звідти.
Під час нашого патрулювання все обійшлось благополучно. Ми лише декілька разів натикались на підозрілих осіб з «калашниковими», об’їжджали два предмети, схожі на міни, один раз заледве не полетіли на «Тойоті» з високої кручі в ріку, один раз міняли пробите колесо під зливою і промокли до нитки.
Але Бобу цього було замало. Нестача пригод дуже його розстроїла. Адже цей патруль він чекав, як свята. Наступного дня, бурмочучи відомий йому з кінофільмів набір брутальних англійських фраз, Боб поніс керівництву рапорт з проханням про виїзд у відпустку «поправляти здоров’я».
Про Боба можна писати окрему книгу. Він був кіногероєм, який завжди поряд. Одного разу майору доручили супроводжувати європейського дипломата. Той прилетів у Сухумі на гелікоптері, а повертався до Тбілісі на автомобілі. Вже на виїзді з абхазької сторони на мості через Інгурі дипломата затримали місцеві «кагебешники». Вони сказали, що не випустять того, доки не отримають дозволу від начальства. Бо іноземець може бути шпигуном. Дипломат сильно обурювався, показуючи документи і дозволи в той час, як «кагебешник» ліниво з кимось перемовлявся по телефону.
— Треба чекати, — нарешті сказав абхазець. Потім розлив всім вина. — За те, щоб всі наші рідні були здорові!
Дипломат покірливо дзенькнувся келихом з «кагебешником» і Бобом. Потім пили окремо за дітей, батьків і кавказьку гостинність. Дипломат швидко захмелів. Він тільки безсило кивав головою, коли Боб, обнявши його за плечі рукою, радісно пояснював, до яких жахливих наслідків може призвести нехтування місцевими традиціями. Через півгодини «кагебешник» сказав Бобу:
— Сухумі дає «добро». Можна їхати.
— А ми тільки почали! — розстроївся Боб. І в його перекладі з російської дипломат почув фразу дещо іншого змісту:
— Bastards still are waiting for order![16]
Пили ще три години. В результаті запаси вина були знищені.
На прощання Боб розчулено схопив «кагебешника» у ведмежі обійми. Потім звів дипломата на ноги і обережно, як батько маленьку дитину, повів підопічного через кордон.