володар кілець |
король
|
розподілювач скарбів |
розподілювач мечів |
кров скель |
річка
|
земля сітей |
струмок вовків |
кров
|
приплив різанини |
роса мерця |
піт війни |
пиво круків |
вода меча |
хвиля меча |
сестра місяця[46] |
сонце
|
вогонь повітря |
море тварин |
земля
|
підлога бур |
кінь туману |
зростання людей |
літо
|
натхнення змій |
брат вогню |
вітер
|
ворог лісів |
вовк такелажу |
Я пропускаю метафоричні словосполучення другого ступеня, ті, котрі утворюються сполученням простого терміна з кенінґом, наприклад: вода палиці ран — кров; годувальник мев ненависті — воїн; пшениця червонотілих лебедів — труп; а також ті, що мають у собі міфологічні елементи: погибель гномів — сонце; син дев'ятьох матерів — бог Гаймдаль. Пропускаю також утворення тимчасові: паливо морського вогню — жінка, яка носить золотий медальйон[47]. З тих, які мають набагато більшу силу й утворюються від довільного злиття загадкових зворотів, назву лише один: ненависники снігу соколиного місця. Соколине місце — це долоня; сніг руки — гроші; ненависники снігу — ті чоловіки, які легко розлучаються з грішми, щедрі королі. Цей метод, як легко може переконатися читач, традиційний, коли йдеться про тих, хто дає милостиню; мета таких образних виразів — вихваляння не дуже активної щедрості, щоб стимулювати її. Звідси — багато різних назв для срібла та золота, звідси й усі ті образні вислови, які характеризують, короля: володар перснів, розподілювач майна, сторож добра. Звідси й такі перетворення, як рядки, наведені нижче, що належать перу норвежця Ейвінда Скальдаспілліра:
Хочу збудувати похвалу
Тверду й несхитну, як кам’яний міст.
Наш король не скупий, він охоче дарує
Розжарені вуглини зі своєї руки.
Це ототожнення золота й полум’я — небезпеки й осяйного блиску — не втрачає своєї ефективності. Акуратний Сноррі все пояснює: «Ми кажемо, що золото — це вогонь рук або ніг, бо воно має червоний колір, але срібло ми називаємо кригою або снігом, або градом, або памороззю, бо його колір — білий».
І додає: «Коли боги прийшли з візитом до Еґіра, той прийняв їх у своєму домі (а його дім — у морі) й осяяв їх брусками золота, що світились, як мечі на Вальгалі. Відтоді золото почали називати вогнем моря і всіх вод та річок». Золоті монети, золоті персні, викарбувані на золоті щити, мечі та сокири були винагородою скальдів; а в окремих надзвичайних випадках їх нагороджували також землями та кораблями.
вернуться
У германських мовах, які мають категорію граматичного роду, сонце належить до жіночого роду, а місяць до чоловічого. Як стверджує Луґонес («El Imperio Jesuitico» («Імперія єзуїтів»), 1904), племена ґуарані у своїй космогонії вважали місяць чоловіком, а сонце — жінкою. Стародавня космогонія японців також включала в себе богиню сонця і бога місяця. (Прим. авт.)
вернуться
Якщо Де Квінсі не помиляється (De Quincey. «Writings», vol. 11, p. 269), то випадкове застосування цього останнього образного звороту пов’язане з лихою Кассандрою з похмурої поеми Лікофрона. (Прим. авт.)