На той час, коли вона спіймала фламінго і принесла його на майданчик, їжаки скінчили бійку і кудись зникли.
«Але це не має ніякого значення, — подумала Аліса, — все одно, на цій частині майданчика немає вже воріт».
Отже, вона затиснула птаха під рукою, щоб той не втік, бува, знову, і пішла ще трохи поговорити зі своїм приятелем.
Коли вона наблизилася до Кота Сміюна, її здивував великий натовп, що зібрався навколо нього. Кат, Король і Королева сперечалися, говорили всі разом, всі інші перелякано мовчали.
Ледве Аліса підійшла, як усі троє звернулися до неї, щоб вона розсудила їх, і повторювали їй свої доводи. Однак вони говорили одночасно, і їй важко було зрозуміти, про що йдеться.
Кат доводив, що відрубати голову неможливо, якщо немає тулуба, на якому вона посаджена. Йому, бач, ніколи не доводилося робити такого раніше, і він не згоден братися за таке діло в його літах.
Король доводив, що все, що має голову, може бути обезголовлене, і нічого базікати дурниць.
Королева твердила, що, якщо питання не буде вирішене негайно, вона накаже стратити всіх, всіх до одного. (Саме це останнє зауваження і викликало таке сум’яття і переляк серед присутніх.)
Аліса могла відповісти лише одне:
— Кіт належить Герцогині. Краще звернутися з цього питання до неї.
— Вона у в’язниці, — звернулася Королева до Ката. — Приведіть її сюди.
Кат стрілою помчав геть. Ледве він відійшов, як голова почала розтавати. На той час, коли Кат повернувся разом з Герцогинею, голова зовсім зникла. Король з Катом очманіло бігали в усі боки, розшукуючи її, а товариство повернулося до гри.
Розділ ІХ. Історія Фальшивої Черепахи
— Ти навіть уявити собі не можеш, як я рада бачити тебе знов, — сказала Герцогиня, палко потискуючи Алісі руку. І вони пішли собі.
Аліса була дуже задоволена, що у Герцогині такий добрий настрій. Вона подумала, що, може, то лише через перець вона була така сердита під час їхньої першої зустрічі на кухні.
— Коли я буду Герцогинею, — сказала вона собі (хоч і не дуже впевнено), — у мене на кухні взагалі не буде перцю. Суп смачний і без нього. Може, саме перець робить людей запальними, — вела вона далі, дуже задоволена з того, що знайшла нове правило, — а оцет робить їх кислими, настій ромашки викликає гіркоту, а ячмінний цукор та інші солодощі роблять дітей лагідними. От якби дорослі знали про це, вони б не шкодували солодощів, розумієте...
Вона зовсім забула про Герцогиню і аж здригнулася, коли почула її голос над самісіньким вухом:
— Ти над чимось замислилась, моя люба, через це забуваєш розмовляти. Я зразу не можу сказати тобі, яка з цього мораль, але незабаром пригадаю.
— А може, й ніякої немає, — наважилася сказати Аліса.
— Ну-ну, дитино! — промовила Герцогиня. — Усе має мораль, тільки треба вміти знайти її, — говорячи це, вона міцніше притиснулася до Аліси.
Алісі зовсім не подобалося, що та так горнулася до неї. По-перше, Герцогиня була страшенно потворна, а по-друге, її підборіддя приходилося якраз на плече Алісі, а воно було таке гостре! Проте вона не хотіла ображати Герцогиню, тому терпляче зносила все це.
— Гра пішла краще, — промовила вона для того, щоб якось підтримувати розмову.
— Так, — погодилася Герцогиня, — а мораль з цього така: «О кохання! Кохання! Все на світі обертається навколо тебе!»
— Хтось казав, — прошепотіла Аліса, — що світ обертається завдяки тому, що кожен займається своїми справами.
— Ну що ж! Це майже те саме, — промовила Герцогиня, встромляючи своє маленьке гостре підборіддя в плече Алісі, і додала: — А мораль з цього така: аби зміст, а форма буде.
— Як вона любить у всьому відшукувати мораль! — подумала Аліса.
— Ти, мабуть, здивована, що я не обіймаю тебе за стан, — сказала Герцогиня після паузи. — Але я не знаю, який у тебе фламінго. Може, спробувати?
— Він може вкусити, — застерегла її Аліса, якій така спроба була зовсім не до вподоби.
— Це правда, — погодилася Герцогиня. — І фламінго кусається, і гірчиця кусається. А мораль з цього: видно птаха по польоту.
— Але гірчиця не птиця, — зауважила Аліса.
— Ти маєш рацію, як завжди, — промовила Герцогиня. — Ти завжди називаєш речі своїми іменами.
— Це мінерал, гадаю, — сказала Аліса.
— Ну звичайно, — підтвердила Герцогиня, яка, здавалося, ладна була погоджуватися з усім, що говорила Аліса. — Недалечко звідси є великі поклади гірчиці. А мораль з цього така: поклади більше собі, менше давай іншим.
— Ой, я знаю! — вигукнула Аліса, яка не прислухалася до останніх слів. — Це рослина. Вона не схожа на рослину, але це рослина.