— Герольд, читай звинувачення! — звелів Король.
По цих словах Білий Кролик тричі протрубив у ріг, потім розгорнув пергаментний сувій і прочитав таке:
Чирвова Краля в літній день
Спекла смачний рулет,
Та той рулет, ще й пару котлет
Украв Чирвовий Валет!
— Обдумуйте ваше рішення, — звелів Король.
— Ні-ні, не зараз! — обізвався Білий Кролик. — Спочатку треба розглянути справу.
— Покличте першого свідка! — наказав Король.
Білий Кролик протрубив тричі та виголосив:
— Перший свідок!
Першим свідком був Капелюшник. Він з’явився з чашкою чаю в одній руці і шматком хліба з маслом у другій.
— Пробачте, ваша величносте, — почав він, — що я приніс усе це сюди. Але я ще не допив чаю, коли по мене прийшли.
— Ви мусили допити, — заявив Король. — Коли ви почали?
Капелюшник зиркнув на Солоного Зайця, який супроводив його разом з Вовчком.
— Здається, чотирнадцятого березня, — промовив він.
— П’ятнадцятого, — сказав Солоний Заєць.
— Шістнадцятого, — додав Вовчок.
— Запишіть це, — звернувся Король до засідателів.
Ті старанно вивели на дощечках усі три дати, потім склали їх і суму перевели в шилінги та пенси.
— Скиньте вашого капелюха! — звелів Король Капелюшникові.
— Це не мій, — сказав Капелюшник.
— Крадений! — вигукнув Король, озирнувшись на присяжних, і ті негайно занотували цей факт.
— Я тримаю їх для продажу, — додав Капелюшник на пояснення. — У мене жодного власного. Я капелюшник.
Тут Королева одягла окуляри і втупила суворий погляд у Капелюшника. Той зблід і засовався.
— Давай свої свідчення, — звернувся до нього Король, — і не хвилюйся, інакше я накажу негайно стратити тебе.
Було очевидно, що така заява не підбадьорила свідка. Він переступав з ноги на ногу, злякано зиркаючи на Королеву. Вкрай розгубившись, він відкусив великий шматок від чашки замість хліба з маслом.
Саме в цей час у Аліси з’явилося якесь дивне відчуття, що спочатку страшенно збентежило її. Потім вона зрозуміла, в чому справа: вона знову почала рости. Спершу вона хотіла встати і покинути зал суду. Але, подумавши, вирішила залишитися там, доки вистачить для неї місця.
— Не натискуй так, — сказав Вовчок, що сидів поруч. — Мені вже нічим дихати.
— Я нічого не можу вдіяти, — дуже лагідно пояснила Аліса. — Я росту.
— Ти не маєш права рости тут, — сказав Вовчок.
— Не говори дурниць, — сміливіше промовила Аліса. — Ти ж знаєш, що ти теж ростеш.
— Так, але я росту поступово, — сказав Вовчок, — а не так по-дурному. — Він сердито підвівся і перейшов на другий бік залу.
Увесь цей час Королева не зводила очей з Капелюшника, і саме коли Вовчок переходив через зал суду, вона звернулася до одного з придворних офіцерів:
— Принесіть мені список співаків на останньому концерті.
Тут Капелюшник затремтів так, що у нього злетіли з ніг черевики.
— Давай свої свідчення, — сердито повторив Король, — інакше я накажу стратити тебе, незалежно від того, хвилюєшся ти чи ні.
— Я бідний нікчемний чоловік, ваша величносте, — почав Капелюшник тремтячим голосом. — Я зовсім недавно почав пити чай... десь тиждень тому... З маслом і хлібом, що чомусь робився таким тоненьким... та ще чай мигає...
— Що, що мигає? — запитав Король.
— Це починалося з ча... — пояснював Капелюшник.
— Ну, звичайно, чай починається з Ч! — обірвав Король.
— Я бідний чоловік, — вів своє Капелюшник. — З того часу майже все мигає... А Солоний Заєць сказав...
— Я не говорив! — швидко перебив його Солоний Заєць.
— Говорив! — твердив Капелюшник.
— Я заперечую! — вигукнув Солоний Заєць.
— Він заперечує, — промовив Король. — Викинь цю частину.
— Ну, хай там як, Вовчок сказав... — продовжував Капелюшник, схвильовано озираючись, бо боявся, що той теж буде заперечувати.
Але Вовчок не заперечував, бо міцно спав.
— Після цього, — продовжував Капелюшник, — я одрізав ще хліба з маслом...
— Але що ж сказав Вовчок? — запитав один з присяжних.
— Не пригадую, — відповів Капелюшник.
— Ти повинен пригадати, — підкреслив Король, — інакше я накажу стратити тебе.
Бідолашний Капелюшник упустив чашку і хліб з маслом і впав на одне коліно.
— Я бідний, нікчемний чоловік, ваша величносте, — почав він.