Близняк поглянув на годинника і сказав:
— Пів на п’яту.
— Давай битися до шостої години, потім будемо обідати, — запропонував Близнюк.
— Добре, — сумно погодився брат. — А вона хай слідкує. Але не підходь надто близько, — додав він. — Я б’ю все, що бачу... коли по-справжньому розійдуся.
— А я б’ю все, що трапиться під руку, — закричав Близнюк, — хоч бачу, хоч ні!
Аліса засміялася.
— Гадаю, що цим деревам часто перепадає, — сказала вона.
Близнюк подивився навкруги з самовдоволеною посмішкою.
— Не думаю, — сказав він, — що встоїть хоч одне дерево до кінця нашої бійки!
— І все це через якесь брязкальце! — промовила Аліса, яка все ще сподівалася викликати у них хоч крихту сорому за бійку через таку дрібницю.
— Я б не брав це так близько до серця, — пояснив Близнюк, — якби брязкальце не було зовсім нове.
«Хоч би прилетів чорний ворон!» — подумала Аліса.
— У нас всього один меч, розумієш, — звернувся Близнюк до брата. — Але ти можеш скористатися парасолькою, вона так само гостра. Тільки треба швидше починати. Робиться зовсім темно.
— Навіть темніше, — додав Близняк.
Раптом усе оповили сутінки, і Аліса вирішила, що наближається гроза.
— Яка важка чорна хмара! — сказала Аліса. — І як швидко вона наближається! Що це — у неї, здається, є крила!
— Це ворон! — пронизливо закричав зляканий Близнюк.
Обидва брати кинулися навтіки і за мить зникли з очей.
Аліса трохи одбігла в ліс і зупинилася під великим деревом.
«Тут він до мене не добереться, — подумала Аліса. — Він такий великий, що не пролізе поміж дерев. Якби тільки він не махав так крилами... Здійняв у лісі справжню бурю... Чи бач, летить чиясь хустка!»
Розділ V. Вовна та вода
Говорячи це, вона зловила хустку й озиралася, розшукуючи власника. Незабаром вона побачила Білу Королеву, яка щодуху бігла лісом, широко розкинувши руки, ніби летіла. Аліса ввічливо пішла їй назустріч з хусткою в руках.
— Я надзвичайно задоволена, що випадково зловила її, — сказала Аліса, допомагаючи Королеві напнути хустку.
Біла Королева лише безпорадно і перелякано зиркнула на неї і зашепотіла: «Хліб з маслом, хліб з маслом». Аліса відчула, що розпочинати розмову доведеться їй самій. Отже, вона несміло почала:
— Ви — Біла Королева? Я мала честь прибрати...
— По-твоєму, ти прибрала, — сказала Королева. — А по-моєму, ні.
Аліса подумала, що не варто сперечатися на самому початку розмови, тому вона посміхнулася і зауважила:
— Якщо ваша величність скаже мені, з чого почати, я постараюсь зробити це якнайкраще.
— Але я не хочу, щоб ти прибирала мене! — буркнула сердешна Королева. — Я прибиралася цілих дві години поспіль!
Аліса вирішила, що навіть краще, якщо Королеву було кому прибирати без неї, бо та була страшенно неохайна.
«На ній все таке пом’яте, — думала Аліса. — І вся вона утикана шпильками!..»
— Дозвольте мені поправити на вас хустку, — додала вона вголос.
— Просто не знаю, що з тією хусткою! — сумно сказала Королева. — Вона сьогодні ніби сказилася. Я скрізь її пришпилила, але вона чогось не держиться!
— Вона не може держатися рівно, розумієте, якщо ви пришпилюєте її лише з одного боку, — пояснила Аліса, легенько поправляючи на ній хустку. — Лишенько, яке у вас закустране волосся!
— У ньому заплуталася щітка! — зітхнула Королева. — А гребінець я загубила вчора.
Аліса обережно звільнила щітку і постаралася причесати Королеву.
— Ну от, так значно краще! — сказала вона, коли встромила в інші місця майже всі шпильки. — Але, без сумніву, вам потрібна покоївка!
— О, я з радістю візьму тебе! — промовила Королева. — Два пенси на тиждень і варення через день.
Аліса не могла стримати сміху і сказала:
— Я не збираюся найматися... Крім того, я не люблю варення.
— У мене дуже смачне варення, — переконувала її Королева.
— Може, але мені не хочеться його сьогодні.
— Тобі його не дадуть, навіть якщо ти і захочеш, — зауважила Королева. — У нас такий порядок: варення вчора і завтра, але ніколи не буває варення сьогодні.
— Але повинно ж колись дійти до «варення сьогодні», — заперечила Аліса.
— Нічого подібного, — сказала Королева. — Варення дають кожного наступного дня. Сьогодні — це не наступний день, розумієш?
— Не розумію, — промовила Аліса. — Це якась жахлива плутанина.
— Це на тебе впливає життя навпаки, — лагідно пояснила Королева. — У кожного спочатку паморочиться в голові...