— Боюсь, що у вас невеликий досвід у верховій їзді, — наважилася вона сказати, коли допомогла йому підвестися після п’ятого падіння.
Це зауваження здивувало і навіть трохи образило Вершника.
— Чому ти так думаєш? — запитав він, коли видряпався на коня, вчепившись одною рукою за волосся Аліси, щоб не звалитися на другий бік.
— Тому що досвідчені вершники не падають з коня так часто.
— Я маю величезний досвід, — поважно промовив Вершник. — Величезний досвід!
Аліса не знайшла нічого кращого у відповідь, як: «Справді?» — але сказала вона це якомога щиріше. Після цього вони деякий час ішли мовчки. Вершник заплющив очі і щось бубонів про себе, а Аліса занепокоєно очікувала, що він знову впаде.
— Велике мистецтво верхової їзди, — раптом голосно почав Вершник, розмахуючи правою рукою, — полягає в умінні зберігати...
Тут речення обірвалося так само раптово, як і почалося, бо Вершник полетів сторчма і важко гепнувся головою об землю перед самим носом Аліси. Цього разу вона зовсім перелякалася і запитала занепокоєним голосом, підводячи його:
— Сподіваюсь, кістки цілі?
— Нічого, не варто згадувати, — відповів Вершник, ніби дві чи три зламані кістки — дурниця. — Велике мистецтво верхової їзди, як я сказав, полягає в умінні зберігати рівновагу. Ось так, розумієш...
Він випустив поводи і витяг руки, показуючи Алісі, як це робиться. Цього разу він гепнувся на спину, прямо під ноги коневі.
— Величезний досвід, — повторював він весь час, поки Аліса допомагала йому підвестися. — Величезний досвід!
— Усе це занадто безглуздо! — скрикнула Аліса, бо їй увірвався терпець. — Вам потрібен дерев’яний кінь на колесах, ось що вам потрібно!
— А він ходить спокійно? — страшенно зацікавився Вершник. Він своєчасно встиг вхопитися за шию коня і цим уберігся від нового падіння.
— Набагато спокійніше від живого коня, — відповіла Аліса крізь сміх, якого вона не могла стримати.
— Треба придбати такого коня, — сказав собі Вершник у роздумі. — Одного або двох... Декількох. — Після короткої мовчанки Вершник почав знову: — Я дуже здібний винахідник. Ось зараз ти, мабуть, помітила, коли підводила мене останнього разу, що я був дуже замислений?
— Ви були трошки похмурі, — відповіла Аліса.
— Ну от, я саме тоді розробляв новий спосіб перелазити через ворота. Хочеш знати його?
— Так, дуже хочу, — ввічливо погодилася Аліса.
— Ось у чому він полягає, — розповідав Вершник. — Розумієш, я сказав собі: все залежить від ніг. Голова розташована достатньо високо. Отже, спочатку я чіпляюсь головою за верх воріт... Тепер голова на потрібній висоті. Тоді я стаю на голову: отже, і ноги вже достатньо високо, розумієш. От і кінець, розумієш.
— Так, коли ви все це проробите, це буде кінець, — погодилася замислена Аліса. — А чи не здається вам, що це досить важкий спосіб?
— Я ще не перевіряв його, — поважно відповів Вершник, — тому не можу нічого сказати напевне. Але боюся, що він буде справді важкуватим.
Його так схвилювала ця думка, що Аліса поспішила змінити розмову.
— Який дивний у вас шолом, — весело промовила вона. — Це також ваш винахід?
Вершник з гордістю подивився на шолом, який висів на сідлі.
— Так, — відповів він. — Але я винайшов ще кращий: схожий на головку цукру. Коли я носив його, то, якщо падав з коня, шолом зразу ж діставав до землі. Отже, я падав дуже коротку відстань, розумієш. Щоправда, існувала небезпека провалитися в нього. Одного разу зі мною трапилося це. Найгірше було те, що, перш ніж я встиг вилізти, другий Білий Вершник під’їхав і одяг його. Він подумав, що це був його власний шолом.
Вершник розповідав усе це з такою урочистістю, що Аліса не наважилася сміятися.
— Боюся, що йому було боляче, — сказала вона тремтячим голосом, — коли ви були у нього на голові.
— Звичайно, мені довелося брикатися, — серйозно пояснив Вершник. — Потім він скинув шолом... І немало часу минуло, поки мене вийняли звідти. Я застряв там міцно, як... як кремінь, розумієш.
— Але це зовсім різні види міцності, — заперечила Аліса.
Вершник похитав головою.
— Запевняю тебе, що тоді я спробував на собі всі види міцності, — сказав він. Говорячи це, він збуджено звів руки догори і тієї самої миті скотився з сідла і полетів сторчголов прямісінько в глибокий рівчак.