— Якби вони мурчали лише тоді, коли погоджуються, а нявкали, коли не згодні, або якось інакше, — бувало говорила вона, — підтримували розмову! Але як можна розмовляти з особою, яка завжди відповідає те саме?
З цього приводу кошеня замурчало. Звідки було знати, згодне воно чи ні?
Тоді Аліса пошукала серед шахових фігур на столі і знайшла Червону Королеву. Потім стала навколішки на килимок перед каміном і посадила кошеня напроти Королеви.
— Ну от, Кицько! — скрикнула вона, радісно плескаючи в долоні. — Признайся, що ти була там Червоною Королевою!
(«Але кошеня не хотіло дивитися на Королеву, — говорила Аліса, розповідаючи про це потім сестрі. — Воно одвернулося і вдавало, що не бачить її. Проте йому було трохи соромно, тому я впевнена, що це воно було Червоною Королевою».)
— Сядь рівніше, люба! — гукнула Аліса і весело засміялася. — Вклоняйся, поки думаєш, що... промурчати! Це зберігає час, пам’ятай! — Вона спіймала кошеня і поцілувала його. На честь того, що воно було Червоною Королевою.
— Сніжинко, люба! — продовжувала вона, поглядаючи через плече на біле кошеня, яке досі терпляче зносило вмивання. — Цікаво, коли нарешті Діна закінчить чепурити Вашу Білу Величність? Ось чому ти, мабуть, була така неохайна в моєму сні... Діно! Ти знаєш, що ти шкребеш Білу Королеву? З твого боку це дуже нешанобливо, справді!
— А ким же була там Діна, цікаво? — белькотіла Аліса, зручно вмостившись на килимку. Вона підперла кулачком підборіддя і слідкувала за кошенятами. — Скажи, Діно, ти перетворилася на Хитуна-Бовтуна? Гадаю, так. Але краще поки що не говори про це своїм друзям, бо я ще не певна.
— Між іншим, Кицько, якщо ти справді була зі мною в моєму сні, тобі повинна була сподобатися одна річ: мені розповідали стільки віршів, і всі про рибу! Завтра вранці у тебе буде чудова розвага: поки ти будеш снідати, я повторюватиму «Морж та Тесля». Ти зможеш думати, що їси устриць, люба!
— А зараз, Кицько, давай обміркуємо, кому все це наснилося. Це серйозне питання, люба, і ти не повинна отак облизувати лапку. Наче Діна не вмивала тебе сьогодні вранці! Розумієш, Кицько, це наснилося або мені, або Червоному Королю. Звичайно, він мені приснився... Але і я йому снилася також! Невже все наснилося Червоному Королю, Кицько? Ти була його дружиною, люба, тому повинна знати. Ох, Кицько, допоможи з’ясувати це. Я певна, твоя лапка зачекає!
Але бридке кошеня взялося за другу і вдавало, що не чуло запитання.
А як по-вашому, кому все це наснилося?
Під ясним шатром небес
Поміж тихих, сонних плес
Човен плив у край чудес.
А в тім човні малюки
Наслухали залюбки,
Як казали їм казки.
Літо сонячне пройшло,
Небо млою затягло,
Що було, те загуло.
Та ввижається мені
Знов Аліса вдалині,
В задзеркальній стороні.
І цікаві малюки
Наслухають залюбки,
Як їм кажуться казки.
У країні-дивині
Непомітно, як у сні,
Проминають ночі й дні.
Ніби човен чи порон
В золотий пливе затон.
І життя, неначе сон...
Вклейка
Спочатку кроляча нора йшла прямо, мов тунель, потім раптово завертала вниз, так раптово, що Аліса і незчулася, як полетіла в якийсь глибокий колодязь.
Вона стала навшпиньки і зиркнула поверх гриба. Там її погляд зустрівся з поглядом великої блакитної гусениці, що сиділа на грибові... і спокійно попихкувала кальян…
Аліса почала пробиратися поміж дерев. Це була нелегка справа, бо її шия весь час чіплялася за гілки, і щоразу доводилося затримуватися, щоб розплутати її.
Герцогиня поспішила геть з кімнати...
Аліса насилу зловила немовля, бо це було маленьке створіння якоїсь дивної форми, що розчепірило руки і ноги в усі боки.
— І відтоді, — провадив Капелюшник сумним голосом, — Час нічогісінько не хоче робити для мене. І тепер завжди шоста година.
Недалечко від входу до саду ріс великий кущ троянд. На ньому цвіли білі троянди, але троє садівників заклопотано фарбували їх у червоний колір.
Кат доводив, що відрубати голову неможливо, якщо немає тулуба, на якому вона посаджена. Йому, бач, ніколи не доводилося робити такого раніше...