Аліса в Країні Чудес. Аліса в Задзеркаллі

— Десять уроків першого дня, дев'ять — другого, і так далі, — пояснив Казна-Що-Не-Черепаха.

— Ну й чудернацький розклад! — вигукнула Аліса.

— Того воно й неука, — зауважив Грифон, — що день у день коротшає.

Ця думка була настільки нова й несподівана, що Аліса мусила подумати трішечки довше.

— Виходить, одинадцятий день був вихідний? — нарешті спитала вона.

— Звичайно, — сказав Казна-Що-Не-Черепаха.

— А що ви робили дванадцятого дня? — не вгавала Аліса.

— Досить про мороки! — рішуче урвав Грифон. — Розкажи-но їй дещо про наші забави…

Розділ десятий Омарова кадриль

Казна-Що-Не-Черепаха глибоко зітхнув і витер ластом сльози. Він глянув на Алісу і вже заговорив би, але горло йому здушив плач.

— Наче йому кістка в горлі стала! — сказав Грифон і заходився його трясти й гупати по спині.

Врешті до Казна-Що-Не-Черепахи повернувся голос, і, обливаючися слізьми, він почав розповідь.

— Ти, мабуть, нечасто бувала на дні моря?

— Ніколи, — мовила Аліса.

— То й ніколи не мала нагоди спізнати Омара.

— Одного разу я скушт… — почала Аліса, але вчасно схаменулася і сказала: — Ні, ніколи!

— Отже, ти й уявлення не маєш, що то за прегарна штука — омарова кадриль.

— Не маю, — сказала Аліса. — А як вона виглядає?

— Усе дуже просто, — сказав Грифон, — спершу ви шикуєтесь у лаву на березі…

— У дві лави!.. — гукнув Казна-Що-Не-Черепаха. — Моржі, черепахи, лососі і так далі. А тоді, прибравши з дороги медуз…

— …що, звичайно, забирає трохи часу, — вставив Грифон,

… ступаєте два кроки вперед…

— Кожен у парі з омаром! — крикнув Грифон.

— Авжеж, — сказав Казна-Що-Не-Черепаха. — Ступаєте два кроки вперед, підходите до партнера…

— …міняєтесь омарами — і назад, у тому ж порядку, — підхопив Грифон.

— А тоді!.. — продовжив Казна-Що-Не-Черепаха. — Тоді жбурляєте…

— …омарів!.. — крикнув Грифон, підскочивши.

— …чимдалі в море…

— …пливете по них!.. — вереснув Грифон.

— …крутите в морі сальто-мортале!.. — крикнув Казна-Що-Не-Черепаха, перекрутившись на місці.

— …знову міняєтесь омарами!.. — заверещав Грифон.

— …повертаєтесь на берег, і… кінець першої фігури, — сказав Казна-Що-Не-Черепаха, зненацька спадаючи з голосу.

І обоє приятелів, які щойно плигали, мов навіжені, посідали на скелі, принишклі та сумні, і дивилися на Алісу.

— Це, напевно, дуже гарний танок, — несміливо озвалася Аліса.

— Хочеш побачити кілька «па»? — запитав Казна-Що-Не-Черепаха.

— О, з радістю! — відказала Аліса.

— Вставай! — сказав Казна-Що-Не-Черепаха Грифонові. — Покажемо їй першу фігуру. Можна обійтися й без омарів. Хто співатиме?

— Ти, — сказав Грифон. — Я забув слова.

І вони поважно закружляли довкола Алісина задніх лапах, час до часу наступаючи їй на ноги і відбиваючи такт передніми ластами.

Казна-Що-Не-Черепаха заспівав журливо і протяжно:

— Трошки швидше, пане равле! — це білуга так гука, —
Бо дельфін іде за нами, дуже ззаду натиска.
А омари й черепахи насувають звідусіль,
Всі на березі гуляють, всі чекають на кадриль.
Чи ти любиш, чи не любиш танцювати кадриль?
Чи ти будеш, чи не будеш танцювати кадриль?

— Ох же й радощів нам буде, ох же й жару ми дамо!
За омарами у море ми й самі полетимо!
Равлик каже: — Я боюся мандрувать по волі хвиль:
Дуже дякую, рибусю, не для мене ця кадриль!
Я не хочу, я не можу танцювати кадриль!
Я не хочу, я не можу танцювати кадриль!

— Яка не буде хвиля, до берега приб'є.
Ти ж знаєш: там, за нашим, ще інший берег є.
Від Англії до Франції по морю двадцять миль…
Не бійся, любий равлику, станцюємо кадриль!
Чи ти любиш, чи не любиш танцювати кадриль?
Чи ти будеш, чи не будеш танцювати кадриль?

— Дякую, дуже цікавий танець, — промовила Аліса, щаслива, що він нарешті скінчився. — А яка втішна оця ваша пісня про білугу!

— До речі, про білугу! — сказав Казна-Що-Не-Черепаха. — Тобі, звісно, випадало її бачити?

— Ще б пак… найчастіше серед страв на… — сказала Аліса й затнулася.

— Не знаю, серед яких ти її бачила трав, — сказав Казна-Що-Не-Черепаха, — але як це траплялося частенько, то ти знаєш, як вона виглядає.

— Начебто знаю, — задумливо мовила Аліса. — Хвіст — у роті і вся обліплена крихтами.

— Дурниці, — сказав Казна-Що-Не-Черепаха, — у морі крихти змиваються. А щодо хвоста в роті, то це ось із якої причини…