Зненацька усе навкруг почорніло, аж Аліса злякалася, чи не насувається гроза.
— Але ж і хмарище! — промовила вона. — І як швидко вона лине! Ото! Здається, у неї крила!
— Це Крук! — моторошно заверещав Круть.
Брати кинулись навтікача і миттю згинули з очей. Аліса пірнула в ліс і сховалася під великим деревом.
«Тут він мене не дістане, — подумала вона. — Надто він здоровенний, аби протиснутись між дерев. Але як він лопоче крильми!.. Зчинив у лісі справжню бурю!.. Он комусь навіть шаль звіяло вітром!..»
Розділ п'ятий
Вовна та вода
З цими словами вона перехопила шаль і стала виглядати її власницю. Коли це враз де не взялася Біла Королева: як оглашенна, мчала вона лісом, широко розкинувши руки, мовби летіла[31]. Аліса із шаллю в руках шанобливо рушила їй назустріч.
— Я вельми рада, що вчасно нагодилася! — мовила вона, допомагаючи Королеві накинути шаль на плечі.
Але Біла Королева тільки розгублено на неї глянула, не перестаючи стиха бубоніти сама до себе щось немовби: «Мухи-капелюхи, мухи-капелюхи…»
Аліса відчула, що коли не заговорить першою, то розмови не буде взагалі. І вона несміливо почала:
— Чи я мала честь вистроїти саму Білу Королеву?..
— Гм, так… Проте накинути на плечі шаль ще не означає «вистроїти». Шаль — то ще не стрій, — відказала Королева. — Особисто я ранкове одягання уявляю зовсім не так!
Аліса подумала, що негоже отак відразу встрявати в суперечку, і сказала з усміхом:
— Хай би Ваша Величність сказали, з чого мені почати, і я постаралася б зробити все якнайкраще.
— Але я взагалі не хочу, щоб мене ще вистроювали! — простогнала Королева. — Я вже вистроїлася сама — цілих дві години морочилася!
«Краще б її вистроював хтось інший, — подумала Аліса (бо виглядала Королева страх як нечупарно). — Все на ній — косо, криво, і всюди — з голови до п'ят — шпильки!»
— Дозвольте поправити вашу шаль, — сказала Аліса вголос.
— Ніяк не збагну в чому тут річ? — зітхнула Королева. — Гадаю, ця шаль ошаліла! Пришпилюю її і так, і сяк, і все їй недогода!
— Нічого дивного, — сказала Аліса, дбайливо поправляючи шаль, — ви ж пришпилили її тільки з одного боку. А це що таке? Що з вашим волоссям?
— Там щітка заплуталась, — знову зітхнула Королева. — А гребінець ще від учора десь пропав.
Аліса обережно виплутала щітку і якнайдбайливіше довела Королевину зачіску до ладу.
— Ну, тепер зачіска хоч куди! — сказала вона, поперешпилювавши майже всі шпильки. — Вам конче треба завести покоївку.
— Тебе, звичайно, я взяла б залюбки! — сказала Королева. — Два пенси на тиждень і варення кожного не цього дня.
Аліса не могла стримати сміху.
— Я в покоївки не збираюся, — сказала вона. — Та й до варення не ласа.
— Варення смачне-пресмачне! Мед медом! — наполягала Королева.
— Але я не хочу. Принаймні, сьогодні.
— Сьогодні ти його не мала б, якби й хотіла, — сказала Королева. — Моє правило таке: варення на завтра і варення на вчора. Тільки не на сьогодні.
— Але ж колись настане черга й «варення на сьогодні»? — запротестувала Аліса.
— Не настане! — сказала Королева. — Варення подається лише завтра, а сьогодні — на те й сьогодні, що буває лише сього дня!
— Я вас не розумію, — мовила Аліса. — Це все так заплутано.
— Просто ти ще не звикла до життя навпаки, — лагідно пояснила Королева. — Спочатку у всіх трохи наморочиться в голові…
— Життя навпаки! — сторопіла Аліса. — Зроду-віку про таке не чула!
— …але в такому житті є одна найголовніша принада: ми пам'ятаємо як минуле, так і майбутнє.
— Моя пам'ять трохи не така, — зауважила Аліса. — Я не пригадую того, чого ще не було.
— Убога та пам'ять, що оглядається тільки назад!
— І що ж вам пам'ятається найкраще? — ризикнула спитати Аліса.
— Все, що станеться через тиждень, — недбало кинула Королева, заліплюючи пластирем свій палець. — Взяти, приміром, Королівського Гінця: нині він сидить за ґратами, відбуває покарання, хоча суд починається лише майбутньої середи. Ну, а злочин, звісно, він учинить ще пізніше.
— А якщо він його і не вчинить? — запитала Аліса.
— Це було б і зовсім добре! — відповіла Королева і обв'язала пластир на пальці стрічкою. — Чи не так?
Що тут можна було заперечити!
— Добре, то добре, — погодилася Аліса. — Та не вельми добре, що він за це вже покараний.
— Отут ти якраз і помиляєшся, — зауважила Королева. — Тебе коли-небудь карали?
31
Стрімголов вибігши з лісу, Королева опиняється на с4, безпосередньо на захід від Аліси. У тім, що Королеви в казці весь час кудись біжать, проглядається натяк на їхню здатність пересуватися по шахівниці в будь-якому напрямку і на яку завгодно відстань. Із характерною для неї недбалістю Біла Королева щойно втратила можливість оголосити мат Чорному Королю, ставши на еЗ.