Королева хапнула повітря й заплющила очі.
— З додаванням я впораюсь, — мовила вона, — якщо дати мені час. Але з відніманням — аж ніяк!
— Абетку ти, без сумніву, знаєш? — спитала Чорна Королева.
— Певно, що знаю, — відповіла Аліса.
— Та чи знаєш певно? — прошепотіла Біла Королева. — Я теж її знаю. Будемо повторювати її разом? Згода, рибонько? Розкрию тобі один секрет: я вмію читати слова з однієї літери! Знаменито, правда? Але ти не падай духом — з часом і ти навчишся!
Тут у розмову знову втрутилася Чорна Королева:
— Питання з практичного життя! Як роблять хліб?
— Знаю! — радісно вигукнула Аліса. — Це справа…
— А зліва? — запитала Біла Королева.
— Спочатку з поля береш зерно, завозиш до млина, тоді його мелеш… Я й кажу: це справа довга…
— Наскільки довга — ярд, два? — уточнила Біла Королева. — Ти мелеш не зерно, а дурниці!
— Пообмахуймо її, — стурбовано мовила Чорна Королева. — Щоб її розумова напруга не перейшла, бува, в мозкову гарячку!
Вони палко взялися до роботи, і обмахували Алісу гілками доти, доки та не попросила їх перестати, щоб не надто розкошлалося волосся.
— Ось тепер вона знову безпечна, — сказала Чорна Королева. — Чужі мови знаєш? Як буде по-французькому «Абаба-аль-амага»?
— Це не наше слово, — поважно мовила Аліса.
— А хто каже, що наше? — відказала Чорна Королева.
Аліса вирішила, що цього разу голими руками її не візьмуть.
— Якщо ви скажете, з якої мови «Абаба-аль-амага», то я скажу, як це буде по-французькому! — переможно вигукнула вона.
Та Чорна Королева лише гордовито випросталася і заявила:
— Королеви до торгу не опускаються!
«Краще б вони не опускалися до таких допитів», — подумала Аліса.
— Нумо, без сварок, — занепокоєно озвалася Біла Королева. — 3 чого береться блискавка?
— З грому, — твердо відповіла Аліса, цілком певна, що це вона вже знає. — Ой, ні, ні! — спохопилася вона. — Навпаки!
— Поправки до уваги не беруться! — сказала Чорна Королева. — Слово не горобець… Сама винна!
— Пригадується, — сказала Біла Королева, похнюпившись і нервово сплітаючи пальці, — на тому тижні у п'ятницю в нас була шалена громовиця! Тобто я хотіла сказати, у п'ятниці!
— А у нас, — сторопіло промовила Аліса, — більше як одної п'ятниці на тиждень не буває!
— Яке убозтво, — сказала Чорна Королева. — А от у нас буває і шість, і сім п'ятниць на тиждень, а взимку навіть по п'ять ночей поспіль буває — так тепліше!
— Виходить, п'ять ночей поспіль тепліші за одну? — зважилася на питання Аліса.
— Певна річ! Уп'ятеро.
— Але з таким самим успіхом вони можуть бути і вп'ятеро холодніші
— Так і є! — скрикнула Чорна Королева. — Уп'ятеро тепліші і так само уп'ятеро холодніші… Точнісінько так само, як я уп'ятеро багатша і вп'ятеро мудріша за тебе!
Аліса зітхнула і здалася.
«Це більше скидається на загадку без відгадки!» — подумала вона.
— Шалам-Балам теж бачив ту громовицю, — стиха, ніби про себе, провадила Біла Королева. — Він саме прийшов до нас під двері зі штопором у руці…
— А що він там загубив? — поцікавилася Чорна Королева.
— Сказав, що хоче зайти, — промовила Біла Королева, — бо шукає гіпопотама. На лихо, саме того ранку такого звіра в нас не було.
— А коли такий звір у вас буває? — вражено спитала Аліса.
— На Миколи — і ніколи, — відповіла Королева.
— Я знаю, чого він приходив, — сказала Аліса. — Він хотів покарати рибок, бо…
Та Королева знов її перебила:
— Ох, що то була за громовиця! Тобі б і на розум такого не спало! («Щоб спало щось на розум, треба його мати! — зауважила Чорна Королева»), Частину даху зірвало і всередину набилося стільки грому! Як почав той грім розкочуватися по кімнаті, гуркати по столах, бряжчати мисниками — я так перелякалася, що навіть забула власне ім'я!
«І чого б ото в таку хвилину я стала пригадувати своє ім'я!» — подумала Аліса, але вголос не промовила, щоб, бува, не образити горопашної Королеви.
— Твоя Величність повинна їй простити, — раптом сказала до Аліси Чорна Королева, погладжуючи руку Білої. — У неї добре серце, тільки язик загалом трохи дурнуватий.
Біла Королева сором'язливо глянула на Алісу, і та відчула, що негайно мусить сказати їй щось приємне, та ба! — голова її в цю мить була порожня.
— Виховання в неї не найкраще, — не вгавала Чорна Королева, — зате вдача на диво лагідна! Ось погладь її по голові — побачиш, як їй буде приємно.